Про теракти з людськими жертвами, захоплення заручників у Лондоні, Парижі, Ніцці, Стокгольмі, в США, на Близькому Сході, в Африці читалося і слухалося, звісно, зі співчуттям до нещасних людей, котрі, на своє лихо, опинилися не в тому місті й не в той час. Попри це, сприймалися оті події якось віддалено, і в багатьох випадках думалося: нехай вони там розбираються зі своїми маргіналами, а нам ту своїх проблем вистачає і без тероризму: ціни, тарифи, політичні чвари, той же коронавірус нікуди наразі не подівся…

Як виявилося, всіх наших проблем було замало, і у їхній перелік цілком природно вписався і отой самий “закордонний” тероризм із захопленням заручників і погрозою вибухів. Причому вписався зовсім неподалік, можна сказати, на сусідньому подвір’ї – у Луцьку. В центрі волинського міста озброєний суб’єкт в береті a la Че Гевара чи Саддам Хусейн захопив рейсовий автобус із 13 пасажирами. Судячи з вимоги, яку він поставив перед вищим керівництвом країни – визнати себе “терористами в законі” – уродженець Росії з доволі строкатим кримінальним минулим і сумнівним психічним станом таки швидше сповідує ідеї легендарного терориста-інтернаціоналіста аргентинського походження.

Ця неординарна подія тримала країну в напрузі увесь день. І, відповідно, прикувала до себе увагу багатьох телеканалів. Серед оцінок і припущень, які довелося почути: чому цією справою займається не СБУ, а МВС, адже тероризм (випадок в Луцьку виглядав як його класичний прояв) відноситься до компетенції Служби безпеки? Чи справді терорист має намір стріляти в людей і використовувати сховану ще в одному місці Луцька вибухівку, чи лише “блефує”? Вистреливши з автомата у вікно в момент, коли заступник начальника Національної поліції Євген Коваль передавав у салон автобуса пластиковий бідончик з водою, зловмисник позначив серйозність своїх намірів. До перемовин з ним долучився і Президент Володимир Зеленський, який озвучив вимогу Максима Кривоша (так звати особу, яка вчора поставила Луцьк з ніг на голову) переглянути якийсь документальний фільм(?).

Дванадцять годин, від 9:25 до 21:30 тривала не зовсім медична операція з розтягування і граничного натягування нервів усіх причетних до неї людей, за якою пильно стежила країна. Її закінчення, на щастя, можна назвати типовим “хеппі ендом”:

Усі 13 заложників були звільнені самим терористом – живі й неушкоджені;

Сам зловмисник, можливо, перемовинами з Президентом вдовольнив свою жадобу публічності, своєрідної Геростратової слави і теж досяг мети, яку ставив перед собою – якщо не рахувати, що, напевно, “сяде”. Всерйоз і надовго;

Загалом, достойно показали себе правоохоронці, виявивши витримку і, як у випадку з Є.Ковалем, неабияку сміливість – якщо, звичайно, не брати до уваги, що не вдалося спрацювати на випередження (це слабке місце в боротьбі з тероризмом для всіх спецслужб);

Додаткові бали до свого послужного списку отримав Президент – з історії сусідньої держави відомо, як зросла громадська оцінка тодішнього прем’єр-міністра Віктора Черномирдіна після його наполегливих перемовин з чеченськими бойовиками на чолі з Ш.Басаєвим під час їхнього нападу на Будьоновськ в червні 1995 р.

Парадоксальна трохи ситуація: майже всі сторони можуть почуватися тією чи іншою мірою задоволеними. Якщо ще наш “справедливий і гуманний” через деякий час присудить М.Кривошу нічний домашній арешт з браслетом на нозі, задоволення у нього, думається, стане повним.

Майже всі так чи інакше задоволені. Так недалеко від того, щоб дійти висновку: нічого надто жахливого в отих терактах із захопленням заручників немає. А отже, якщо трапиться ще десь, колись – нічого страшного, якось “розрулиться”…

Однак залишаються запитання, на які важкувато отримати відповідь:

Чому в Україні безперешкодно розгулює зброя і вибухівка?

Чому особи з серйозним кримінальним минулим легко отримують до неї доступ, хоча, за логікою мали б перебувати під належним контролем відповідних служб?

Чому для рядової людини дедалі звужуються межі сфер, де вона могла б почувати себе в безпеці?

Чому наша країна все більше перетворюється на розширений варіант боже вільні?

Останнє запитання – радше для психіатрів. Не випадково: нинішні болячки України здебільшого належать до їхньої компетенції.

Ігор Дуда

Читайте на цю тему:

Пролунав вибух: у Тернополі підняли на ноги правоохоронців через залишений на дорозі автомобіль. ВІДЕО

Перевіряють документи та автомобілі: на Тернопільщині посилили заходи безпеки

Серед заручників, котрих захопив терорист в Луцьку, опинилася тернополянка