В’ячеслав Жила більше десяти років працював актором, знімався у п’яти фільмах. Згодом перекваліфікувався у режисера. Його дебютна вистава виявилася успішною і була відзначена на фестивалі в Англії. Зараз режисер має чимало запрошень як від українських, так і закордонних театрів на здійснення постановок, пише “20 хвилин”.

– Пане В’ячеславе, за яких обставин ви почали працювати режисером?

– Режисером став з легкої руки Михайла Форгеля та Григорія Шергея. Вони запропонували мені поставити виставу Славоміра Мрожека “Гуляння”. Постановка була дуже вдалою, на фестивалі “Брюха-ха” у Ліверпулі за цю виставу ми отримали Гран-прі. Потім були й інші постановки. Однак з часом Михайло Форгель сказав, що втомився платити мені, як актору, гонорари за режисерську роботу. Сказав: іди в штат режисерів. Відтак, у 1996 році я вдруге закінчив Київський театральний інститут. Першого разу закінчив акторське відділення, а другого – режисерський факультет.

– Чи не пробуєте зараз поєднувати акторську і режисерську роботи?

– Ні. Зараз у виставах не граю. Насправді режисер і актор – це різні професії, мислення різне і світовідчуття різні.

Поставив у Польщі чотири вистави

– Театральні дороги завели вас до Польщі. Розкажіть про свою роботу за кордоном.

– В Ельблонзі я поставив чотири вистави. Моя перша постановка у Польщі – це дві одноактні вистави “Ведмідь” і “Освідчення”, яка створені за мотивами творів Чехова. Ця вистава уже об’їздила півсвіту. Польські актори її показували у Португалії, Швеції, Англії, Росії, показали її і в Україні. Ця вистава була визнана кращою на фестивалі у Коломиї, також вона стала переможцем фестивалю “Театральна весна в Ельблонзі”. Другою постановкою на польській сцені був “Політ над гніздом зозулі” Вассермана. Потім ще ставив п’єси “Поліція” Славоміра Мрожека та “Мазепа” Юліуша Словацького.

– Чи не плануєте продовжувати співпрацю із польським театром?

– Зараз є ряд пропозицій як від закордонних, так і від українських театрів з інших міст. У Польщі запрошували на постійну роботу, але у мене тут сім’я, діти. Я люблю Україну, Тернопіль. Гадаю, що не всім потрібно виїжджати за кордон. Я ж належу до числа тих “ідіотів”, які люблять працювати на свою державу.
Моє місце роботи – Тернопіль. З іншими театрами співпрацю лише тоді, коли є вільний час.

– Наскільки різниться заробіток режисера в Україні і в Польщі?

– Дуже відчутно. Поставивши одну гарну виставу в Польщі, можна рік часу жити в Україні і ніде не працювати.

“Три сестри” будуть з військовим оркестром

– Ви пишете вірші, деякі з них навіть покладені на музику…

– Так, є кілька пісень, до яких я писав тексти. Але скільки саме – я не рахував. Найвідоміша з них “Хлопці будем жити”. Це така проста запальна пісня, яка стала шлягером. Але загалом я пишу значно складніші речі. Однак, поезію треба серйозно займатися. Я ж собі так, лише захоплююся.

– Зараз працюєте над постановкою “Трьох сестер”. Поки що Чехова у Тернополі ніхто не ставив.

– Так, це буде вперше. Зі мною зараз працюють львівські художники. Вони кажуть, що “Три сестри” – це російська п’єса і цікавляться як я її планую ставити у Тернополі. Але я доведу, що її можна зробити проукраїнською. Це буде п’єса про наші найбільші українські проблеми. Про те, що ми бажаємо усім щастя, багато говоримо про нього, але дуже мало робимо.

Прем’єру плануємо на кінець квітня. Вистава буде з живою музикою. У нас буде військовий оркестр. Такого по Чехову ще ніхто не робив.

– Чи є вже якийсь творчий задум, який хочете реалізувати після постановки Чехова?

– Напередодні Євро-2012 хочемо провести мистецько-спортивне свято. Зранку плануємо зіграти у футбол – команда мерії Тернополя доповнена акторами нашого театру зіграє проти команди Ельблонга. Команда нашого польського міста-побратима теж буде складатися з тамтешніх акторів та працівників мерії. А ввечері плануємо зіграти виставу “Політ над гніздом зозулі”, у якій наші тернопільські актори виступатимуть спільно з польськими колегами. У міській раді дали згоду і уже готуються до проведення цього заходу.

Розмовляв Василь СОЛТИС

Біографія

В’ячеслав Жила народився 8 лютого 1961 року у Києві. У 1979 році закінчив Київську середню школу №203. Після закінчення школи працював робітником на заводі, потім служив в армії. Після служби в армії поступив на акторське відділення Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, яке закінчив у 1985 році. У 1996 році закінчив режисерський факультет цього ж навчального закладу. Вчився у народного артиста СРСР Сергія Данченка. З 1985 до 1989 року працював у Чернігівському обласному театрі. З 1989 року працює у Тернополі.

За роки акторської роботи зіграв більше двадцяти ролей у театрі, знімався у п’яти фільмах.

Одружений, батько двох дітей.