Тризуб Лабайчук пам'ятник Сталіну підрив пошкодженняТернополянин Василь Лабайчук, який понад три місяці провів у запорізькому СІЗО за звинуваченням у спилянні голови Сталіну, зустрівся із місцевими журналістами. Сьогодні у тернопільському прес-клубі він детально розвів, як це було.

– 9 січня біля 23 години до мене зателефонував один із жителів села, який працює у Збаразькому райвідділі міліції. Він мені сказав, що є відповідна розмова у нього до мене і мені потрібно із ним зустрітися. Причому він аргументував тему зустрічі абсолютно іншу. Я, можливо, довірився йому, не можу пригадати, чому я купився на це. Я вийшов зі свого будинку і метрів 150 від нього мене «запакували» в машину. Виглядало це приблизно так: «Ти Лабайчук? Загрузити». Машина без якихось розпізнавальних знаків. Ніхто мені не повідомляв, що це міліція, ніхто не показував ніяких посвідчень. Мене просто-напросто банально «запакували», – розповів Василь Лабайчук.

Спочатку 21-річного «тризубівця» повезли у Збаразький райвідділ. Тут хлопець вимагав, щоб його зареєстрували в журналі затриманих. Йому відмовили, пояснивши, що і так везуть у Тернопіль, де все належним чином оформлять.  Одразу вилучили і мобільний телефон, тому подзвонити додому Василь не зміг. У другій годині ночі хлопця привезли в управління карного розшуку обласної міліції.

– Тут продовжили допит на тему підриву пам’ятника Сталіну, підриву, якщо не помиляюся, суду і якогось райвідділу міліції у Кіровограді і підпалу офісів Партії регіонів. Оскільки я до жодної з цих акцій не причетний, я відповідно, заперечував свою участь у них. Допитували мене у Тернополі приблизно 24 години, – зазначив Василь Лабайчук.

З Тернополя затриманого переправили в Івано-Франківськ. А 11 січня, під конвоєм спецпідрозділу «Беркут» привезли у Львів. На місцевому аеродромі на «тризубівців» вже чекав запорізький літак.

– Я так приблизно підрахував, коли нас посадили в літак, на кожного затриманого «тризубівця» припадало три «беркутівця», два з яких – з автоматами. Весь цей час нас називали терористами і ставлення було відповідне, – розповів хлопець.

Лише 11 січня Василю Лабайчуку дозволили зателефонувати додому і повідомити, що він затриманий і де він знаходиться. Але деталі обвинувачення розголошувати заборонили. В Запоріжжі «тризубівця» спочатку помістити в Заводський райвідділ міліції, умови в якому були далекі від нормальних: лавка тільки для сидіння, харчування не передбачено. Але водночас правоохоронці не забули роздати усім пам’ятку, як повинні у таких установах поводитись із затриманими. Зокрема, тут вказано, що затриманий має право на письмовий зв’язок з захисником. Василь Лабайчук вирішив цим скористатися і попросив ручку і папір, щоб написати лист до адвоката. На це він чекав 12(!) днів, але так і не дочекався. Хоча у райвідділ приходили представники прокуратури, але вони проігнорували усі звернення і запитання затриманих.

24 січня тернополянина перевезли в ізолятор тимчасового тримання. Умови тут виявили гіршими, ніж у райвідділі: опалення не було взагалі, у горнятках замерзала вода… Після двох діб перебування «тризубівців» перевели у Запорізьке СІЗО. А тут, із першого дня їхнього перебування, з боку адміністрації буди зроблені певні жести для погіршення стосунків із сусідами по камері.

– Наприклад, нас постійно викликали в оперчастину. Поясни в камері, чого ти йдеш до «мєнтів» у кабінет. За перших три дні у моїй камері було виявлено «прослушку». Було зрозуміло, що це пов’язано з моїм перебуванням там. Як потім виявилось, майже в усіх камерах, де сиділи наші хлопці, була така ж історія. Це пряме порушення прав людини відносно якогось особистого життя. Після того, як хлопці «прослушку», буквально кажучи, спустили в унітаз, за 15 хвилин «хату» перевернули з ніг на голову. Постійні «шмони» були позапланові. Кількість тих «шмонів» була такою, що бентежило співкамерників наше перебування там, – розповів Василь Лабайчук.

Допитували хлопця, до речі, не лише у міліції, а й ж двічі возили в управлінні СБУ в Запорізькій області.

– Шалений психологічний тиск, погрози. Мені погрожували, що мене посадять в райвідділі в камеру до туберкульозників. Була купа провокаційних запитань. Наприклад, була така брехня, що, мовляв, ваші хлопці нам розказали, що був такий то такий то вишкільний табір, де вас вчили робити вибухівку. Я казав, щоб і питали тих хлопців, хто таке говорить. Я до цього жодного відношення не маю, бо на таких вишколах не був і взагалі сумніваюся, що наша організація таке проводить. Після цього мені сказали, що у нас тут секретний об’єкт і ти не повинен нічого бачити. Тому ми возити тебе повинні в мішку, а так як мішка у нас зараз немає, тебе будемо водити з кабінету в кабінет інакшим чином. Мене поставили на розтяжку, тобто з ногами розставленими максимально, поки можливо. Ззаду застібнули наручники так, що за хвилин п’ятнадцять я перестав відчувати деякі пальці. Застібнули і сказали, що у нас секретний об’єкт, ми тут тебе будемо водити відповідно. Зловили за наручники, підняли максимально вверх, що я фізично не витримав і впав на коліна. І сказали, що ми тепер тебе тягнемо в інший кабінет. Знову ті самі були погрози про туберкульозників, про те, що у них ж підвал для катувань, говорили, що вивезуть мене на Хортицю, але не на екскурсію, а для того, щоб я потім свідчення давав, – додав «тризубівець».

До слова, у такій «позі», на розтяжці, Василя Лабайчука змушували стояти біля години.

Відпустили хлопця з-під варти в залі Запорізького суду 13 квітня на поруки народних депутатів. Однак серед народних обранців не було жодного нардепа від Тернопільщини.

– На превеликий жаль, але змушений констатувати той факт, що жоден із народних депутатів, які представляють Тернопільщину, не висловив бажання і не підписався за взяття на особисту поруку ні Василя Лабайчука, ні будь-кого з тих хлопців. Лише чотири народних депутати – Князевич, Парубій, Григорович, Шкутяк –  підтримали цих хлопців. Вони не дивлячись ні на які політичні амбіції чи політичні приналежності, висловили бажання допомогти тим хлопцям. Ще раз наголошую, я це відкрито говорю, ні один народний депутат від Тернопільщини, від патріотичної області, націоналістичної області не зробив цей крок, – обурився голова обласної ради Олексій Кайда. Він разом із міським головою Сергієм Надалом теж просили суд дозволити взяти на особисту поруку Василя Лабайчука.

До речі, Олексій Кайда подарував Василю Лабайчуку сьогодні перед початком прес-конференції книгу Дмитра Донцова «Хрестом і мечем» і подяку від себе за героїзм.

Адріана Макаренко