Більше трьох десятків років тому розпочав свою діяльність Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки. Сьогодні він уже відкрив 32-й театральний сезон і готує виставу «Таємничий гіпопотам», – повідомляє телеканал ІНТБ.

– Якщо у драматичному театрі, наприклад, актор створює образ своєю фактурою – свої очі, своє обличчя, то в театрі ляльок, таким виразним інструментом є лялька, – каже Володимир Лісовий, головний режисер лялькового театру.

Володимир Лісовий у цьому театрі працює вже 16 років. Першими його виставами, поставленими на цій сцені, були «Маленька фея» і «Чарівна лампа Аладіна», які й зараз є в репертуарі. Як і всюди, у театрі є свої проблеми. Проте Володимир Лісовий – один з не багатьох, хто не любить говорити про труднощі.

– Ми їх вирішуємо самі, і я вважаю, що це правильно. Театр – це свято, і до нас приходять глядачі, які хочуть свята. А проблем у нас і так вистачає. Я ввжаю, що це правильно, коли ми будемо менше розповідати про проблеми, натомість – вирішувати їх, – каже директор театру.

Актриса театру актора і ляльки Тетяна Кошильовська прийшла у театр близько 8 років тому. За фахом вона психолог, проте завжди мріяла про сцену. Акторську школу Тетяна Кошильовська проходила одразу – як учасник робочого процесу. Вона зізнається: перші ролі швидше були елементами вистави.

– Тобто я метелика, тільки крильця могла грала. Як сьогодні пам’ятаю, вистава в нас така цікава є – «Шукай вітра в полі». Там – ростові ляльки і є одна лялька. Ну, це не лялька, а персонаж Вітер. І там його грають 6 чоловік: губи, ніс, очі, по одному очку. То я була ніс – ніс вітру, – згадує Тетяна Кошильовська, актриса лялькового театру.

Колега Тетяни Кошильовської актор Дмитро Татарінов узагалі вперше відвідав театр актора і ляльки у 2004 році, коли прийшов влаштовуватися на роботу. Тут і залишився до сьогодні. Каже: для нього немає ролей, які би він мріяв чи, навпаки, не хотів би зіграти.

– Ми практично все граємо для дітей. І будь-яка роль, яка грається, сама по собі цікава. Нецікавих ролей просто не існує, – каже Дмитро Татарінов.

14 січня 2012 року головний художник Володимир Якубовський святкуватиме чверть століття роботи у театрі актора і ляльки. Скільки поставив робіт – уже й не пам’ятає.

Підбір майбутньої вистави розпочинається з пошуку п’єси. Найчастіше – це казки, переважно українські народні, хоча бувають і зарубіжні. Матеріально-технічну базу для постановок готують у відповідних цехах. І перш ніж костюм, лялька чи маска потрапить на очі глядачеві, вони проходять суворий процес відбору та вдосконалення. Проте остаточний вердикт – за малечею.

– Дітки приймають вистави. Було таке, що художня рада якось так сприймала ту виставу – трошки насуплено, але коли ми виходили на дітей, то вони своєю безпосередністю ставили свою оцінку. Дуже яскраво і гарно приймалась та вистава. Тому якщо дітям подобається, то вже цікаво, – зазначає Володимир Якубовський, головний художник лялькового театру.

У театрі актора і ляльки ставлять вистави і для дорослих, проте головними глядачами все одно вважають дітей. Про те, хто більше отримує задоволення від побаченого на сцені, можна посперечатися.