“Кіношний” образ одного з  улюблених літературних персонажів – Остапа Бендера – у моїй уяві був якимось двоєдиним. За одну його частину “відповідав” Андрій Миронов з “12 стільців”, а за другу – Сергій Юрський із “Золотого теляти”. І в кожного були свої переваги. Інші виконавці в різних версіях екранізації якось не сприймалися.

Миронова немає вже 32-й рік. А вчора відійшла у вічність друга половина “мого” Бендера: у віці 83 років помер Сергій Юрський. Серед багатьох зіграних ним кіноролей найбільше запам’яталися й стали, можна сказати, знаковими  дві:  згаданий симпатичний шахрай у “Золотому теляті” та доктор Груздєв у “Місце зустрічі змінити не можна”, який вчасно не розібрався зі своїми жінками, та ще й пістолети розкидав будь-де. Через що й став об’єктом диявольських хитрощів бандита Фокса. В першому випадку – людина, яка керує обставинами й з легкістю  обводить навколо пальця роззяв; в другому – жертва обставин, яка випадково потрапила в жорна каральної системи. В обох випадках Юрський був органічним і переконливим. А ще він був неперевершеним читцем (теж, до речі, один зі способів заробляння грошей Остапа Бендера) і багато виступав з програмами класичних у сучасних авторів. А ще він був справжнім кумиром спершу ленінградських, а потім московських вибагливих театралів…

А ще – і за це Сергію Юрійовичу Юрському  низький уклін і шана – в 2014 р. в самий розпал антиукраїнської істерії в Росії він назвав ставлення російських властей і суспільства до України “несподіваним і жахливим проявом національного безкультур’я”. Стосовно “несподіваного” можна й посперечатися – після Євромайдану на інакше від Росії важко було сподіватися, а от щодо “жахливого прояву безкультур’я – тут, як мовиться, Юрський влучив у самісіньку “десятку”. Тоді ж таки, коментуючи претензії на Крим як на “исконно русскую землю”, актор порівняв їх з гіпотетичними посяганнями сучасних Греції та Туреччини на величезні території, які належали цим країнам в минулому. Можливо, душа корінного й справжнього пітерського інтелігента (є, напевно,  й такі), який завжди декларував свою аполітичність, запротестувала проти атмосфери крикливої пропаганди.

Тепер його душа вже відійшла у засвіти. Спасибі, Сергій Юрський. За твого Бендера і доктора Груздєва. За те, що знайшов у собі мужність сказати правду в 2014 році, коли навколо тебе біснувався шовіністичний натовп…

Ігор Дуда