На недавніх виборах я дуже хотів проголосувати за одного кандидата, який імпонував своєю порядністю, палким бажанням (принаймні на словах) навести в країні порядок, пообрубувати загребущі руки й взагалі – зробити так, щоб нормальній пересічній людині жилося на території обабіч Дніпра на північ від Чорного моря по-людськи.

Повторю – дуже хотів за нього проголосувати, але мені завадила одна особа в його найближчому оточенні. Ефектна така, пристрасна, з променистим поглядом і переконливими публічними виступами, але… але розкопали от всюдисущі нишпорки – журналісти-розслідувачі непевну історію з її квартирними оборудками, та ще й застукали одного разу просто на порозі власного помешкання начебто зв’язану вузами Гіменея особу  в доволі цікавому товаристві, і – все глянцево-херувимний образ якось враз потьмянішав. Причому настільки, що “відтягнув” від патрона цієї особи, як мінімум, один, тобто мій голос.

Короля робить його свита – це відомо давно. Вона може як прикрасити його імідж, так і добряче зіпсувати його, як це було в описаному на початку випадку.  Прикладів цього – безліч. Пригадується, в період акції “Україна без Кучми” головне вістря протестних акцій часто було спрямоване навіть не проти тодішнього президента, а проти глави його адміністрації – Віктора Медведчука, якого вважали генератором багатьох одіозних рішень влади.  

Можливість голосування за декого з топ-фігур вітчизняної політики на останніх виборах я відкинув одразу ж саме через те, що у мене вже сформоване цілком визначене ставлення до їхніх тутешніх представників. Хоча це правило навряд чи варто возводити до абсолюту: іноді розумний шеф уміло користується одіозністю когось із своїх найближчих “попихачів” для власної користі – приміром, за відомою моделлю “доброго і поганого слідчого”. Проте найчастіше якась “паршива вівця”  здатна суттєво зіпсувати враження навіть від команди біблійних праведників (хоча де їх нині знайдеш?). А що можуть встругнути декілька отаких “овець” (їх, щоправда, нині прийнято йменувати більш евфемістично – “любими друзями”) – мав нагоду пересвідчитися тепер уже екс-президент країни, отримавши від них зовсім невчасний  перед самими виборами корупційний скандал в “Оборонпромі”. А речник  його штабу Олександр Медвєдєв на одній з прес-конференцій добряче “підсобив” своєму шефові, сказавши майже дослівно таке: “Команда президента добре знає, що буде робити з Євросоюзом, що буде робити з НАТО, що буде робити з Путіним”. Он воно як – виявляється, Україна вже стала активним гравцем на міжнародній арені, суб’єктом а не об’єктом, і може на власний розсуд вирішувати “що робити з НАТО”. Така ось “ведмежа послуга” від Медвєдєва…

Можливо, й через це новообраний президент Володимир Зеленський не дуже поспішає афішувати членів своєї команди – не виключено, що, навчений досвідом “професіоналів”,  “папєрєдніків”, тих же “любих друзів” остерігається завчасу плодити число своїх антипатиків. А, може, й справді в його команді будуть нові, нічим досі не заплямовані обличчя – адже може ж таке колись трапитися і в нас…

Ігор Дуда