Нинішні карантинні правила вже встигли добряче заплутати (не кажучи вже про те, що набриднути) всіх: і тих, хто продає товари чи надає послуги, і  споживачів.

Справді, важкувато второпати, чому, приміром, зубну щітку в супермаркеті придбати можна, а пластикові стаканчики на сусідньому стелажі – ні.  Чому крем для ніг нині цілком легальний, а от шкарпетки для тих же ніг – ні. Чому…

Зі сферою послуг ще складніше. Вже доводилося якось писати про те, який стрес отримали працівниці перукарні під час так званого карантину вихідного дня, якими конспіративними шляхами зв’язувалися з ними постійні клієнти і як вони здригалися від кожного скрипу вхідних дверей. Такий стан речей, зрештою, навряд чи повинен дивувати в країні, де закони нерідко підміняються брутальним адмініструванням а самі оті закони настільки “розмиті” або ж взяті “зі стелі”, що сумлінно виконувати їх складно навіть за наявності доброї волі.

Двері до майстерні мого давнього знайомого виглядали якось дивно: начебто й відкриті, але не повністю, як за нормальних умов, а так, що протиснутися в них (боком) могла б хіба що 12-річня танцівниця балетної студії. І з відстані 15-20 метрів можна й не помітити, що вони ледь прочинені. Одразу ж склалося враження, що заклад ніби й відчинений, але одночасно й… зачинений. Коли ж я увійшов у приміщення, господар мимоволі здригнувся. А його подальша розповідь підтвердила мої припущення. Як з’ясувалося, саме  того дня до нього мала зайти клієнт-ка (будемо дотримуватися нових норм правопису), щоб забрати термінове замовлення. Оскільки ж сам пан майстер не знав, чи має він право відчиняти майстерню (як, до речі, його колеги і знайомі, яким він телефонував з цього приводу), тому відкрив її на свій страх і ризик. Відкрив саме настільки, щоб особа, яка “в курсі”, увійшла а решта могла б і не помітити…

Так я мимоволі опинився в ролі свідка можливого адміністративного правопорушення. Повідомляю про нього лише можливих читачів і – з дотриманням максимальної анонімності.  На всі інші запитання відповім лише в присутності адвоката. Якого в мене, до речі, немає.