(3 червня – 100 днів війни України проти Росії)

100 днів минуло  вже, як час, що іноді нудним здавався

Взяв –  і надвоє ніби як переламався

100 днів уже, як нечисть, що на сказ зненацька захворіла

Своїм смердючим слизом  землю українську вкрила

100 днів тому недолюдки прокляті

Прийшли до нас, щоб нас від самих себе “визволяти”

100 днів як заходились вони тут хазяйнувати

Так, як уміють: красти, убивати, гвалтувати

100 днів тому ще мати мала сина,

А нині – лиш його могила і печаль невпинна

100 днів тому живими були ті, які вже вбиті нині,

А серед них – й маленькі діти України

100 днів тому виття сирен не було чути,

А нині вже без них ані прокинутися, ні заснути

100 днів отих – це дійсність, чи наснилося в нічнім жахітті:

Тіла розтерзані, мільйони біженців, загиблі діти?

100 днів триває вже реальність ця страшна,

Й ніхто не знає, коли скінчиться вона,

Але 100 днів – це й понад 30 тисяч знищених “братів”,

Яким у пеклі знайдеться достатньо казанів

100 днів – це тонни залізяччя їхнього, що наші хлопці “приземлили” і спалили

І довели, що воювати вміють і сміливо, й вміло

100 днів – достатньо, щоб побачили країни всі,

Що це таке – російське варварство в усій його “красі”

100 днів уже ціною дорогою відкриваємо ми світу очі

На те страшне російське потороча 

100 днів – колись могли і непомітно пролетіти,

А нині за цей час чимало українців встигли посивіти…