Завтра, 31 березня виповниться 100 днів, як в Тернопільську область призначено чергового керівника від Партії регіонів. Ним став колишній перший секретар Хмельницького обкому комсомолу, а потім секретар одного із райкомів КПУ Валентин Хоптян. Щоправда, у кучмівський період Валентин Антонович працював головою Чемеровецької РДА. Досвід керівної роботи він має, а що реального йому вдалося зробити за 100 днів керування областю, – аналізує у сьогоднішньому номері газета «Номер один».

Будуючи плани на майбутнє, під час свого представлення 22 грудня Валентин Хоптян заявив, що люди хочуть конкретних справ, їм надоїли обіцянки і балачки, політичні розбірки, на ділі вони хочуть відчути покращення життя, яке їм обіцяли 19 років. І взявся втілювати плани в життя. За спеціальністю агроном і спеціаліст у галузі партійного та радянського будівництва (таку кваліфікацію отримав після закінчення в 1989 році Київської вищої партійної школи), Валентин Антонович почав застосовувати свої знання і вміння для перетворення Тернопільщини на маленьку Європу.

Стара гвардія рулить

Робити великі державні справи кожен високопосадовець має звичайно ж зі своєю командою. У своєму першому інтерв’ю голова ОДА заявив, що мріє сформувати команду однодумців, яка б рухалася в одному напрямку. Відомо, що короля грає свита. То яка ж ця свита у В. Хоптяна? Поки що в нього п’ять заступників: А. Фліссак, який перейшов у спадок від «помаранчево-балогівського» Ю. Чижмаря, П. Гоч – креатура нардепа О. Муца, М. Головач – спадщина Я. Сухого, В. Коломийчук – «боєць» М. Цимбалюка і «свій» призначенець Ю. Желяховський.

– Всі вони, за винятком П. Гоча, відповідають трьом «К» – комсомольці, комуністи, кучмісти, – ствердує тернопільський політолог Володимир Колінець. – Це ті особи, що вели нас до комунізму, а тепер «будують» самостійну українську державу. Вони кажуть, що стали іншими, змінилися. Це правда – вони постаріли і розбагатіли, але їхня суть зосталася.

– Щоб знати, чого сподіватися від людини в майбутньому, треба знати, що вона робила в минулому, – каже голова клубу депутатів Тернопільської міської ради I-го скликання Павло Сливка. – А всі вони мають партійно-комсомольське минуле. Так, Желіховський – останній комсомольський секретар на Тернопільщині. Для характеристики Коломийчука процитуємо фрагмент із його виступу: «В нас один батько українського народу – Л. Д. Кучма, і наше з вами завдання – зробити все для того, щоб 31 жовтня він вдруге був обраний Президентом» (газ. «Товариш», №46, 1999 р.). І Головач –людина не нова у тернопільських коридорах влади. Пройшовши комсомольсько-радянську школу в Бучачі, у складі «бучацької команди» одного з голів ОДА прибув у Тернопільську ОДА, де згодом став заступником голови, потім – першим замом і навіть невеликий період – в. о. голови ОДА, але тоді ще «помаранчевий» прем’єр Кінах не забажав залишити «помаранчевого» голову ОДА Головача у владному кріслі.

Отож, здебільшого, команда Хоптяна – це люди з минулого століття, які навряд чи зможуть думати по-сучасному, відповідно під великим питанням, що вони втілюватимуть у життя високу планку, яку поставив Президент щодо виведення України в число 20 найрозвиненіших країн світу.

Економіка області пасе задніх

Які ж економічні «здобутки» влади ПР на Тернопіллі за цих 100 днів? При призначенні на посаду голови ОДА В. Хоптян заявив, що «має продовжити те, що розпочато під керівництвом М. Цимбалюка… Слід запланувати будівництво сучасних підприємств, тоді у нас будуть європейські пенсії та зарплати, ми повернемо сім мільйонів українців з-за кордону… Намагатимусь у кожному місті, в кожному районі не просто створювати робочі місця, не просто будувати чи реконструювати підприємства, а будувати сучасні підприємства, які виробляли б конкурентоспроможну продукцію, що реалізовувалась би і на світових ринках».

Про нинішню економіку області можна сказати, що справи в області йшли погано, зрештою, не те, щоб погано, можна сказати навіть добре, але щороку гірше. Красномовним є рейтинг голів ОДА за підсумками 2010 року, який оприлюднило одне з авторитетних київських видань. На думку їхніх експертів, Тернопільщина посіла 23 місце. Вперше Тернопільська область опустилась на найнижче місце серед західноукраїнських областей. Правда, тут заслуги В. Хоптяна немає. Це результат роботи його попередників – Я. Сухого та М. Цимбалюка. Але Хоптян же практично залишив сформовану ними команду, відповідно вона мала б дати прогрес через спадковість влади, адже, за словами того ж. В. Хоптяна, «М. Цимбалюк підніс планку, а наше завдання – не просто її тримати, а піднести вище». Виходить – не вийшло, більше того, зафіксовано падіння як у традиційно Тернопільському сільськогосподарському секторі, так і в будівництві. Не райдужні справи і у сільському господарстві. Як заявив начальник головного управління АПК області, аграрії забезпечені коштами на проведення робіт на 65-68% від потреб, відповідно якого урожаю за такого стану справ чекати? Все це потягнуло за собою найвищий рівень тінізації в сільському господарстві (за даними експертів, він сягає 27 тис. осіб), хоча і певні успіхи в цьому питанні є. За два місяці 211 року відповідним органам вдалося виявити 1200 працівників, які отримували заробітну плату «в конвертах». Водночас доволі значними, як для нашого регіону, є офіційні показники безробітних – 20 269 чол., з яких 36,2% з вищою освітою (газ. «Експрес» 17-24.03.2011 р.).

А між тим, за планкою М. Цимбалюка в лютому мали бути завершені роботи по введенню в експлуатацію нового архіву, до Дня незалежності 2011 р. – бібліотеки, а до кінця року в нинішньому приміщенні універсальної бібліотеки повинен би відкритися музей Т. Шевченка. Лютий пройшов, а архів так і не запрацював. Зачекаємо на втілення інших планів, як Цимбалюкових, так і нових Хоптянових. А їх ой як багато, це і тваринницькі комплекси в кожному районі та молокопереробні заводи, і Палаци спорту та Льодові палаци, стадіони з пластиковими сидіннями і соціальні магазини в обласному центрі від кожного району тощо… Наразі ж після кожного візиту Хоптяна в Київ ми маємо чергову порцію обіцянок та сподівань на київські гроші на будівництво і ремонт об’їзних доріг області, на реконструкцію доріг в м. Тернополі, на будівництво шкіл тощо.

А остання ініціатива губернатора перевершила всі попередні. Валентин Хоптян пропонує зустріти добрими справами 20-ту річницю Незалежності України.

«Думаю, що кожен населений пункт, район має долучитися до втілення у життя 20 конкретних добрих справ, спрямованих на розвиток того чи іншого села, селища, міста», – каже Валентин Хоптян.

Іншу думку має тернопільський політолог Володимир Колінець.

– Думаю, що 20-річчя Незалежності України Тернопільщина на чолі з Хоптяном відзначатиме, як колись 20-річчя «золотого вересня», – зазначив пан Володимир.

Особливий метод управління Хоптяна

А щодо зробленого, то варто сказати, що на відміну від попередників Хоптян більшість своїх «реальних» обіцянок таки виконує. Телевізори є практично у всіх школах області, освітлення населених пунктів на рівні 50-55%, розпочалася заміна вікон. Інша справа, якими методами поставлені завдання реалізовуються. Словами «Президент сказав» Валентин Хоптян тримає у постійному страху більшість чиновників та підприємців. Якщо в окремо взятому районі принцип «народної» будови проходив, то в Тернополі, який здавна славиться своїм норовливим характером, дії губернатора зустрічають серйозний опір. Більше того, окремі експерти зазначають, що дані проекти не першочергові.

– Освітлення населених пунктів області – справа добра, але чи вона така нагальна. Краще б відремонтували дороги до сіл, відновили ФАПи, де не їх немає, провідникове радіомовлення тощо. До того ж, освітлення у переважній своїй більшості проводиться за кошти благодійників (підприємців чи чиновників – авт.), а не за державні кошти, відповідно влада просто приписує собі заслуги, – зазначив Павло Сливка.

Хоча за іншого, не комуністичного підходу Тернопільщина і далі б залишалася забитою губернією, а так отримає хоч світло в кінці тунелю. Щоправда, невідомо, наскільки довго, адже на одній із прес-конференцій губернатор заговорив про адмінреформу, яка зачепить і нашу область.

Андрій Кучерук, «Номер один»

Коментар

Павло Сливка, історик:

– Тернопілля, яке в 1989-91 рр. гордо йменувалось «українським П’ємонтом», нині не впізнати. У керівних кріслах порозсідалась радянсько-комсомольська номенклатура. А мало би бути інакше… Згадаймо, у 1992 році в області була сформована демократична влада, а в м. Тернополі  – ще у 1990 році. На жаль, з допомогою політичних ренегатів від «демократії» становище змінилось. Не останнє місце в цьому відіграла позиція політичних «противсіхів» та «150-гривенників» на президентських виборах 2010 року. Апостол Павло писав: «Немає влади не від Бога, існуючі ж власті поставлені Богом». Дійсно, всяка влада від Бога. Добра влада – це нагорода громадянам за те, що вони живучи у ласці Божій і добрими справами заслужили собі добру владу. А лиха влада – це покарання від Бога громадянам за невірство і гріхи.

Сьогодні існує небезпека, що можемо знову стати рабами на своїй землі. То хто нам винен, як не ми самі? Це ж ми дозволили демагогам звабити себе політичною рекламою. Хмари кучмізму затьмарили Тернопілля.