Не раз доводилося чути довід від фахівців цінний:
Проти ковіду конче нам імунітет потрібний,
Та не простий якийсь там індивідуально-примітивний,
А той, що зветься в Україні “колективний”,
А от британці свою думку завжди мають
І цей імунітет у себе “стадним” називають
Це слово – стадо – є не дуже милозвучним й гречним,
Та для реалій наших видається дуже вже доречним
Он в Буковелі з Чехії туристка дивувалась:
В них як локдаун – то усі по хатах поховались
І вийти можна лиш в аптеку чи по їжу нову
А в нас? Он уряд видасть грізну постанову:
“Обмежити!”, “Заборонити””, “Штрафувати!”,
Та багатьом на неї, вибачте, начхати,
І в новорічні дні на площах навколо ялинок
Стаємо схожі ми на стадних всіх тваринок
Яка дистанція?! Та ну її! Давай “цьом-цьом”!!
А потім дружно вмостимося усі разом за столом,
Пригостимося й заспіваєм як ніхто не вміє в світі
Один лиш раз всім нам на ньому жити!
А завтра…буде завтра – не зважай
Давай іще по повній наливай!
– – – – – – – – – – – –
Вгадайте, глянувши хоч на два кроки наперед,
Чи в стада виробиться стадний той імунітет?