Не раз доводилося чути довід  від фахівців цінний:

Проти ковіду конче нам імунітет потрібний,

Та не простий якийсь там індивідуально-примітивний,

А той, що зветься в Україні “колективний”,

А от британці свою думку завжди мають

І цей імунітет у себе “стадним” називають

Це слово – стадо – є не дуже милозвучним й гречним,

Та для реалій наших видається дуже вже доречним

Он в Буковелі з Чехії туристка дивувалась:

В них як локдаун – то усі по хатах поховались

І вийти можна лиш в аптеку чи по їжу нову

А в нас? Он уряд видасть грізну постанову:

“Обмежити!”, “Заборонити””, “Штрафувати!”,

Та багатьом на неї, вибачте, начхати,

І в новорічні дні на площах навколо ялинок

Стаємо схожі ми на стадних всіх тваринок

Яка дистанція?! Та ну її! Давай “цьом-цьом”!!

А потім дружно вмостимося усі разом за столом,

Пригостимося й заспіваєм як ніхто не вміє в світі

Один лиш раз всім нам на ньому жити!

А завтра…буде завтра – не зважай

Давай іще по повній наливай!

– – – – – – – – – – – –

Вгадайте, глянувши  хоч на два кроки наперед,

Чи в стада виробиться стадний той імунітет?