Років так 40-35 саме в ту пору, що передувала черговій річниці жовтневого перевороту в Росії, газети рясніли змальовуванням здебільшого фіктивних, “липових” досягнень в побудові розвиненого соціалізму і  славоспівами на адресу обраних із середовища трудового люду передовиків – новітніх стаханових і ангеліних. А ще майже в кожному рядку переконано заявлялося, що “справа Леніна живе і перемагає”. Не можу відмовитися від ностальгічних мотивів минулого і перенесу оте твердження про переможну справу в сьогодення. Дещо, щоправда, видозмінивши її.

Якось так повелося, і навіть можна вже вести мову про певну добру традицію, що “крута” тернопільська моторизована публіка вподобала собі в якості проміжного кінцевого пункту поїздки огорожу біля готелю “Тернопіль”. За її хвацьким знесенням настає час спілкування з правоохоронцями, запевнення у власній стовідсотковій тверезості та термінові дзвінки до власних адвокатів. В ще гіршому випадку – відсилання поліцейських за відомою адресою з трьох букв. Ну, справді, ми ж не в Штатах чи Німеччині, де тебе за такі речі можуть запросто ткнути “мордою об асфальт”, або ж ще гірше – всадити в сідницю з якогось “Глока” чи “Зауера”. Ми – у благословенній Україні, де кожен, навіть коли він (чи вона) ледве ворушить язиком, добре пам’ятає свої права. А ще – можливості впливових друзів та покровителів усе “порєшать”.

Початок ця добра традиція бере від 6 серпня 2018 р., коли дорожнє огородження поблизу готелю зніс Nissan, яким керувала гостра на язик і впевнена в собі дама, що не надто впевнено трималася на ногах. До того ж – не мала документів на право керування автікою. Довелося чути, що невдовзі були надані довідки про те, що жінка на момент пригоди була тверезішою за дистильовану воду – звичний для певної категорії наших “рівніших серед рівних” метод уникнення відповідальності. Штраф красномовній “мажорці” (буду гендерно коректним) все ж ніби присудили та ще й права керувати транспортном засобом позбавили на рік. Він уже минув – якщо ця заборона взагалі виконувалася…

Втім, відновлена огорожа не дуже довго тішила око блиском свіжої фарби: 25 вересня цього року, згідно з повідомленням патрульної поліції, 41-річна водійка електрокара BMW не стежила за дорожньою обстановкою, не відреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості, в результаті чого здійснила наїзд на дорожнє огородження.

Якщо перший і другий описані випадки розділив між собою рік з “хвостиком”, то часовий проміжок між другим і наступним склав місяць – із тим же зовсім куценьким “хвостиком”. Пізно ввечері 27 жовтня 24-річний водій авта Nissan Qashqai грунтовно підкріпивши сили життєдайною “вогняною водою” (алкотест виявив 1,71 проміле алкоголю в крові за допустимої норми 0,2 проміле), не впорався з керуванням і скоїв наїзд на дорожнє огородження. Судячи з фото – все на тому ж “заклятому місці”… 

В усіх трьох описаних випадках за щасливим збігом обставин обійшлося без каліцтв і жертв ні в чому не винних людей. Однак отой “щасливий збіг” – це тонюсінька перегородка, яка відокремлює нас від непоправного. І якщо ми вже так любимо встановлювати усілякі пам’ятні знаки, то, може, варто б подумати над тим, чи не встановити на місцях, на який автівки так полюбляють зустрічатися з огородженням, своєрідні пам’ятки-застереження на кшталт “Тут (дата, місяць, рік) наїхав на огорожу громадянин (-дянка) Х із вмістом алкоголю в крові…  (або ж цілком тверезий (за)” – в залежності від ситуації).

Дивись – може хтось із водіїв, побачивши це, таки почне стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміни, вибирати безпечну швидкість і дотримуватися дистанції.

А то й ще, чого доброго, подумає, чи варто сідати за кермо “під градусом”…

Ігор Дуда