Згадайте, як раділи всі: «Настала воля!
Все краще й краще буде з кожним днем!
Уже нам, браття, усміхнулась доля!
Тепер, нарешті, гідно заживем!»
А вийшло що? Тепер нахабно і відкрито,
І напоказ – від Маріуполя до Чопа
Жирують ті, хто ближче до корита
Навіщо ж їм здалась ота Європа?
Для експертиз психіатричних кандидати
Довести хочуть, що не ликом шиті:
Навипередки пруться в депутати
Аякже – там збереться знов «еліта»
Ну, а народ, довірливий до глупства,
За гречку знов «потрібних» обирає,
Які ним «чіста і канкрєтна» підітруться,
А потім скиглить: «Маєм те, що маєм…»
Вже стільки крові української пролито,
Вже стільки вдів й сиріт в жалобі тужать,
А ми все з ротом дивимось відкритим
На цих «смотрящих», на «рєшал» і «любих друзів»
Всіма забуто істину простую,
Для неї слів кількох достатньо, а не речень:
Народ усякий гідний тих, хто ним керує
Це – аксіома, і її не заперечить
Тож не кляніть тарифи комунальні
Й скажені ціни у передсвяткову пору,
Ви владу вибрали – отож, формально,
Із шиї вашої вона сповзе не скоро
ЇЇ Майданом нині не злякаєш –
Вона клянеться ним лукаво й безсоромно,
Отож, шановний, маєш те, що маєш
Хильни сто грамів і тихенько йди додому
Ігор Дуда