Згадайте,  як раділи всі: «Настала воля!

Все краще й краще буде з кожним днем!

Уже нам, браття, усміхнулась доля!

Тепер, нарешті, гідно заживем!»

А вийшло що? Тепер нахабно і відкрито,

 І напоказ – від Маріуполя до Чопа

Жирують ті, хто ближче до корита

Навіщо ж їм  здалась ота Європа?

Для експертиз психіатричних кандидати

Довести хочуть, що не ликом шиті:

Навипередки пруться в депутати

Аякже – там збереться знов  «еліта»

Ну, а народ, довірливий до глупства,

За гречку знов «потрібних» обирає,

Які ним «чіста і канкрєтна» підітруться,

А потім скиглить: «Маєм те, що маєм…»

Вже стільки крові української пролито,

Вже стільки вдів й сиріт в жалобі тужать,

А ми все з ротом дивимось відкритим

На цих «смотрящих», на «рєшал» і «любих друзів»

Всіма забуто істину простую,

Для неї слів кількох достатньо, а не речень:

Народ усякий гідний тих, хто ним керує

Це – аксіома, і її не заперечить

Тож не кляніть тарифи комунальні

Й скажені ціни у передсвяткову пору,

Ви владу вибрали – отож, формально,

Із шиї вашої вона сповзе не скоро

ЇЇ Майданом нині не злякаєш –

Вона клянеться ним лукаво й безсоромно,

Отож, шановний, маєш те, що маєш

Хильни сто грамів і тихенько йди додому

Ігор Дуда