Після відносної тиші вулиці торговий заклад з милозвучною назвою рослини – символу України нагадує розтривожений вулик. Або ж, якщо ближче до людських аналогій, вокзал у літню пору відпусток (ще в ту щасливу докоронавірусну епоху).

Також на згадку приходить нехай і не зовсім забита, але все ж добряче наповнена бочка з оселедцями, і у мене одразу ж виникає вже зовсім занепадницька думка: якщо мені таки судилося “підчепити” COVID-19, то це, найвірогідніше, станеться саме сьогодні. І саме в цьому місці паломництва численних покупців. Що привело їх сюди – здогадатися неважко: цей магазин, інтер’єр якого дуже вже нагадує колишні радянські сільмаги, відомий на все місто тим, що ціни на найпопулярніші продовольчі товари у ньому суттєво нижчі, ніж деінде. Саме це й змушує стікатися сюди багатьох “алчущих і жаждущих”, порушуючи при цьому всі застереження щодо соціальної дистанції. За власною доброю волею я сюди навряд чи коли приперся б, однак моєї думки в даному випадку не питали і мені належало сумлінно виконати роль тяглової сили.  А ще, крім цієї ослячої  функції – стирчати в черзі, поки інша особа затоварювалася біля сусідніх прилавків. Попереду тебе – огрядна тітонька, яка важко дихає прикритим не надто білою маскою  ротом, а позаду – суб’єкт росту “метр двадцять з капелюхом”, котрий, однак, мало не щосекунди норовить вистрибнути в мене з-за плеча, щоб побачити, чи довго йому залишилося вистоювати в черзі. Я міг би, звичайно, нагадати йому і про соціальну дистанцію (1,5 м), і про те, що маскою треба прикривати не лише не дуже виголене підборіддя, а й верхні частини обличчя, і про те, зрештою, що оті самі маски бажано періодично міняти чи хоча б прати, але в умовах повної анархії магазину це прозвучало б як голос волаючого в пустелі. І було б, напевно, сприйнято як ознака моєї неповної адекватності. Тому стоїчно стою й мовчу, чекаючи поки підійде моя черга і продавщиця з маскою вже навіть не на підборідді, а на грудях зважить і дасть мені пакет з борошном.

Воно, кажуть, тут теж значно дешевше, ніж в інших торгових закладах. Наш люд віддавна безпомилковим нюхом відчуває цю особливість.

Тому й набилося його он скільки в цей магазин-вулик.

Тому  й перевірятиму найближчий тиждень, чи не підвищиться температура і чи не втрачаю, бува, нюх і смак.