13 січня церква відзначає Меланки (Маланки). Свято назване іменем християнки Меланії Римлянки, яка жила в IV-V століттях і прославилася заснуванням багатьох монастирів.

Вечір цього дня зветься Василевим, оскільки за старим стилем свято припадає на переддень Василевого дня, або Нового року. Проте здебільшого його називають Щедрим. У давнину це було свято Щедрого Бога. За віруваннями наших предків, у ніч напередодні Нового року Щедрий Бог сходить з неба на оселю і бажає родині достатку. Тому вечеря цього дня має бути щедрою – із м’ясними стравами і млинцями як символом Сонця.

Головні персонажі Маланки – перевдягнений у жіноче вбрання юнак-витівник і рідше – наряджена молодою дівчина-жартівниця, які роблять усе не до ладу. Дівчата й парубки щедрують від вікнами хат і в оселях, водять «козу». Після вечері сусіди йдуть один до одного миритися, щоб зустріти Новий рік у злагоді. Вважається, що новорічна ніч для віруючих людей розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться. Цей час також найсприятливіший для ворожіння.

За багатовіковим досвідом наших предків, багато пухнастого інею на деревах віщує врожай зернових і добрий медозбір, а зоряне небо – врожай грибів і гороху.