Сьогоднішнє свято встановлене на честь великомученика Димитрія Солунського, одного з найшановніших святих православної церкви, який близько 306 року постраждав за християнську віру.

Народився він у Солуні, тепер грецьке місто Салоніки, в сім’ї воєначальника. Після смерті батьків був призначений правителем усієї Солунської області.

Він вважається покровителем хоробрих воїнів. Оскільки його день збігався з днем ангела Дмитрія Донського, то, здобувши перемогу в 1380 році над Мамаєм, князь увів звичай в суботу, напередодні Дмитрового дня, поминати пам’ять полеглих воїнів на Куликовому полі. Спочатку поминали тільки воїнів, згодом – усіх померлих.

Субота одержала назву Дмитрової. Називається вона також поминальною, родинною або дідовою.

Ще здавна на святого Дмитра закінчувався сезон весіль, і незасватані дівчата вважали його за втрачений. «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитру хоч за старця, аби не остаться».

За народними уявленнями, Дмитрів день завершував землеробський рік, замикав землю і приводив зиму. Ключі він тримав у себе до весни, коли передавав їх Юрію (Георгію). Якщо цього дня холодно і випав сніг, то весна буде пізня й холодна, а коли відлига, то це до теплої зими і весни.