Шотландія – Україна – 1:3

Найперша думка: доведеться таки президенту Всеукраїнського об’єднання тренерів з футболу Миколі Павлову “відповісти за базар”, і, як він обіцяв, стати на коліна перед Олександром Петраковим (цікаво, чи пообіцяє він щось подібне перед матчем з Уельсом?).  

На сигнал повітряної тривоги тернополяни в масі своїй, наскільки знаю, реагують не так, як цього вимагає воєнний час, але вчора увечері ця їхня недисциплінованість мала, скажімо так, вибачливу підставу: збірна України в матчі play off до ЧС зустрічалася у Глазго з командою Шотландії. Кляті орки, футбол яких нині почуває себе в ролі хворого на холеру вкупі з усілякою заразною венерологією, ізольованого від решти світу в огородженому колючим дротом бараці, спробували завадити українцям і цього разу…

Цей матч – вагомий довід проти прихильників спланованих на місяці скрупульозних циклів підготовки. Справді, нашвидкоруч зібрана, “розхристана” (в силу відомих сумних причин) збірна України, яка, здавалося б, мала відчувати дефіцит елементарної зіграності, постала напрочуд монолітним і злагодженим організмом. А про рівень мотивації наших футболістів, напевно, не варто й згадувати зайвий раз.

Передбачення щодо того, що Шотландія одразу ж почне щосили тиснути не справдилися – команди розпочали матч з деякою настороженістю і обережністю. Остання, втім, не завадила нашим швидко отримати 2 жовті картки (Яремчук і Маліновський).  Перший тривожний дзвіночок біля воріт господарів пролунав на 8 хв, коли  Циганков завдав небезпечного удару у верхній кут. Українці продовжували  вдало комбінувати,  і на 17 хв. цілком міг стати результативним удар Ярмоленка майже впритул. Але права “тещина” нога цього разу підвела Андрія – удар вийшов не дуже впевненим, і воротар шотландців Гордон зумів нейтралізувати загрозу. Підопічні О.Петракова охоче користувалися деякою неповороткістю шотландських оборонців. За такої гри хиби нашого захисту, на які не раз зверталася увага під час недавніх товариських матчів, були не дуже помітними, а за рахунок вищої швидкості тривалі проміжки першого тайму українці створювали ігрову перевагу. Мав рацію Мирон Маркевич: за рівнем гравців українська команда таки переважала шотландців. А зірка “Ліверпуля” Робертсон і хавбек “Манчестер Юнайтед” Мактоміней, здавалося, просто “розчинилися” в середовищі своїх “сіруватих” партнерів.

Втім, після кількох промахів  закралося не дуже добре передчуття щодо того, що футбольна доля може й покарати наших футболістів за таке марнотратство. Хоча за весь перший тайм серця українських вболівальників, можна сказати,  жодного разу по-справжньому  не “йокнули”. А на 33 хв. їх сповнив захват, який відчуваєш від чогось по-справжньому витонченого:  шедевральний пас Маліновського з власної половини – і Ярмоленко перекинув м’яч через голкіпера, але, на нашу радість, не через ворота.

Другий тайм теж розпочався з приємної для нас події: на 49 хв. після підключення до атаки Забарного, відкидки Ярмоленка на Караваєва і верхової передачі останнього львівський хлопець Ромко Яремчук показав британцям (!), як треба грати головою (!!) у чужому карному майданчику (!!!) в оточенні кількох суперників (!!!!). Рахунок 0:2 не залишав господарям інакшого вибору, ніж  сунути вперед, однак перша реальна небезпека біля воріт Бущана виникла лише на 67 хв. , коли Макгін головою спрямував м’яч поруч з бічною стійкою. Наші трохи “підсіли”, і шотландці відчули це й посилили натиск.  Його можна б назвати прямолінійним і навіть дещо примітивним, але цього виявилося достатньо, щоб на певний час притиснути українців до воріт і принести нам кілька неприємних хвилин. Врешті-решт, на 79 хв. Бущан не зовсім вдало зіграв на виході, і як не намагався Степаненко дістати м’яч, він все ж перетнув лінію воріт після удару гравця господарів – цього разу, на нашу прикрість, в складі голландської бригади арбітрів не виявилося когось на кшталт угорця Кашаї та його співвітчизника на Євро-2012, коли від особливостей їхнього зору постраждала саме українська збірна. Британці майже махнули рукою на всі захисні настанови, що давало нашим непогані можливості для контратак. “Свіжі” Шапаренко, Мудрик і Зубков, вийшовши на заміну, трохи остудили наступальний запал господарів.  У ці складні хвилини дуже добре проявив себе Зінченко. Новоспечений чемпіон Англії зробив багато для того, щоб відсунути гру якнайдалі від наших воріт.

Довбик, який теж з’явився на полі незадовго до закінчення гри, встиг за відведений йому час отримати на свою голову добрячу порцію матюків від наших уболівальників, “запоровши” дві вельми зручні нагоди. Але вже у компенсований час дніпрянин сповна реабілітувався, холоднокровно реалізувавши вихід віч-на-віч з голкіпером після точного і своєчасного пасу Зінченка. Все – 3:1. Половина дороги до далекого Катару подолана. Чи вдасться щасливо пройти другу її частину, чи доведеться повертатися назад – з’ясується в неділю у валлійському Кардіфі, де на українських футболістів чекають Бейл, Ремзі та вся їхня компанія…

Стів Кларк, коуч Шотландії:

“Потрібно сказати чесно: перемогла сильніша команда”.

Олександр Петраков, тренер збірної України:

“Думаю, зараз на нашій Батьківщині всі люди, всі представники ЗСУ, які в окопах, казармах, госпіталях, усі наші вболівальники радіють і аплодують… Ми сьогодні грали для них. Пишаємося тим, що є українцями, що прославляємо нашу країну в тяжкий час”.

Додати до цього, напевно, нічого…