Команди кандидатів на посаду Президента нині працюють в поті чола. Одним із свідчення цього є регулярно оновлювані білборди на вулицях міст і сіл країни.

Око відразу ж, приміром, помічає на заспокійливому зеленому тлі обіцянку, що “весна покаже, хто і де крав” (строката, напевно, і поцяткована вийшла б карта України…). А зовсім поруч – дружній заклик майже в “блатному” стилі “зробити їх разом”. Не встигнеш також звикнутися з думкою, що “ми йдемо своїм шляхом”, або ж що “день 15 грудня увійде в історію”, як уже з’явилася можливість спостерігати новий твір передвиборного плакатного мистецтва: текст Томосу посередині; по один бік від нього – новоявлений предстоятель помісної православної  церкви, по другий – Президент країни з виразом урочисто-стриманого задоволення на обличчі з нагоди виконаної ним місії. На задньому тлі видно когось із почту чи свити – серед неї, доводилося чути, на церемонії вручення Томосу знайшлося місце і для одіозного кримінального авторитета з Дніпра (може, на підтвердження тези про те, що один грішник, який розкаявся, вартий десятьох праведників?). Теми каяття і ступеню його щирості зараз торкатися не буду, а зазначу, що вперше побачив цей білборд на вельми цікавому, на мій погляд, місці – якраз навпроти вже огородженого майданчика чергової скандальної новобудови на вулиці Миру. Тамтешня громада теж довший час протестувала: сходилася на зібрання за участю місцевих депутатів, писала відозви, петиції у різні інстанції… Судячи з того, як діловито нині там гуркоче екскаватор, риючи котлован для чергового архітектурного шедевру, всі оті протести виявилися “гі.на варті” – як вишукано висловлювався відомий грубіян з “Пригод Швейка…” – трактирник Палівець. Громаді вкотре (і, думаю, не востаннє) продемонстрували, як рахуються з її думкою, коли йдеться про оборудки з багатьма нулями. Але їй, отій громаді, не варто впадати у депресію і тим більше – у  відчай. Досить було  глянути на згаданий білборд поруч з будовою – і на душі неодмінно ставало якось ясніше. Тепер, щоправда, на його місці вже інший білборд стверджує, що реальні справи важливіші за брехливі обіцянки. Звісно, хтось може там буркотіти, що Президентові краще б зайнятися “приборканням” олігархів, наведенням порядку в країні та утвердженням в ній хоча б якоїсь соціальної справедливості, а не всеціло поринати у справи церковні та використовувати це (навіщо приховувати?) як елемент передвиборчої тактики. Ще хтось може зауважити, що брехливі обіцянки не є привілеєм лише опонентів нинішнього гаранта. Та ну їх – несвідомі це елементи. Не розуміють, що все це – “для України!”. І Томос. І новобудови…

Ігор Дуда