Виставку «Рушники єднання» відкрили у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Приурочили її до Дня Соборності України.

В експозиції представлено 12 вишитих рушників різних областей України. Різноманіття орнаментів та технік вишивки характеризують неповторність і майстерність вишивальниць всієї України, яких об’єднує любов до рідної землі.

– Традиційний український вишитий рушник – це неповторна мелодійна пісня, яка яскравою ниткою проходить через все життя людини, – розповіла Галина Завіша, завідувачка сектора відділу фондів ТОКМ. – Він є важливою складовою численних народних обрядів і ритуалів. Жодна урочиста подія наших прадідів не обходилася без вишитих рушників. В Україні вишивали у всіх регіонах. Кожна область, кожен район, навіть окреме село, володіли своїми унікальними техніками вишивання. У кожному з них була переважно своя палітра кольорів, на яку впливали різні умови життя, побут та традиції.

Галина Завіша також розповіла, що на Полтавщині, Черкащині, Київщині, Чернігівщині та Слобожанщині наприкінці XIX століття побутували рушники, вишиті заполоччю або гарусом червоного кольору із можливим вкрапленням інших кольорів, основу композиції яких становило так зване Світове дерево. Кожен регіон з перерахованих поряд із спільними рисами мав свої особливості. На Київщині разом з червоним кольором використовували вкраплення синього, а потім-чорного, поряд із Деревом Життя розміщували зображення птахів. Для рушників Чернігівщини були типовими зображення орликів. Поряд з рушниками з червоними рослинними узорами у названих областях побутували рушники, вишиті білим по білому у техніках «насилування» та мережки. Орнаменти таких рушників були як геометричними, так і рослинними.

– Вишиті рушники східного частини України мають переважно рослинні орнаменти, – додає Галина Завіша. – Особливістю цих вишивок є поліхромні візерунки. Тут здавна вишивали «хрестиком» і «гладдю». Подільський рушник — локальне явище, що побутує вздовж Дністра у Вінницькій та Одеській областях. Його колористика була синьо-червоною ще наприкінці XIX століття і еволюціонувала до поліхромної у ІІ половині XX століття. Вишивали подільський рушник на домотканому полотні техніками «штапівка», «качалочка», «пряма гладь». Для Карпат і Прикарпаття вишитий рушник довгий час залишався невідомим, бо переважали узорноткані рушники. Він з’явився тут на початку XX століття. Для його створення застосовували старі техніки і орнаменти одягової вишивки. На рушниках розквітають барви карпатського краю, вони приваблюють своєю різноманітністю та декоративністю. А галицький рушник, вишитий «хрестиком», геометричними та квітковим орнаментами просто зачаровує.

Загалом у фонді Тернопільського обласного краєзнавчого музею є більше 600 вишитих рушників, з них 540 зразків з Тернопільської області, а 36 – з інших регіонів України. Оглянути представлені на виставці рушники можна до кінця січня.

Фото зі сторінки музею у фейсбуці