“Богдан Хмельницький та Михайло Грушевський – українські історичні постаті, котрі однозначно позитивно (понад 90%) сприймаються в суспільстві…”

(результати опитування соціологічної групи “Рейтинг”)

***

Зрідка, як ніч настане,

Думаєш: “Гей, Богдане,

Як тобі з того світу бачаться наші часи?

Певно, не знав ти, не відав ,

 Що в ХХІ столітті

Буде ридати  Вкраїна й витимуть дико пси

***

Знову дим згарищ буде, знову страждатимуть люди

Й питимуть воду з калюж,

А знавіснілі ординці юрбами і поодинці

Все розграбують чимдуж

Що в Переяславі рада з боку Москви була зрада

Підла й брудна, як завжди

Не передбачив ти, Хмелю, що укладеш її – й встелиш

Шлях для тяжкої біди

Певно, не міг ти, гетьмане, знати, що морок настане

Їстимуть люди людей

За колосок – вісім років, а уночі – тяжкі кроки

Слідчих із НКВД

Що їхні правнуки нині вторгнуться на Україну,

Сіючи горе і смерть,

Вміють вони ж бо багато: і грабувати, й вбивати,

Крові напились вже вщерть

Але, у п’яних без тями, в них вже земля під ногами

Палахкотить й чути дзвін:

Прийде розплата, “ребята”, є нам що вам пригадати:

Бучу, Гостомель, Ірпінь…

Кров’ю ще не захлиснулись? В крадені “шузи”вже взулись?

Тож – “выходи на парад!”

А булава Хмеля вкаже – тим, хто живий іще – “Враже!

Ось куди шлях твій назад!”

***

Богдане, гетьмане, я знаю – ти любив Вкраїну

Про неї думав  в добру і лиху годину,

За неї люто з ворогами воював.

І я не вірю, що у Переяславі та рада

Тобою планувалася як зрада,

Але… ну, як же ти таких “братів” нам відшукав?