Є нагода згадати добрим словом Петра Олексійовича Порошенка – від порівняно недавнього часу почав відносно регулярно дивитися його “5 канал”.

Відбулося це тому, що на ньому з’явилися цікаві, як на мій погляд, воєнно-історичні програми, і тепер він не заповнений по вінця однобокою політикою і занудливими розповідями Яніни Соколової про таке ж занудливе кіно. Можна сказати, з купи лайна тепер зробили щось схоже на смачненьку цукерку фірми Roshen. Спасибі.

Однак слово подяки застрягає в горлі, коли вкотре чую  на “5-му”пафосну рекламу ювілейної монети. “Сформувалася нація сміливих і щирих (он як!) людей, які живуть на прекрасній землі….” І так далі. Розумію, що у рекламного жанру свої закони. Розумію, що рекламні фрази повинні бути…наче цвях у дошку – щоб забилося в голову і запам’яталося. Однак, чи доречний цей пафос саме тепер?

“Вульгарність всюди: у вчинках, в тому, як ми веселимося, як сумуємо. Все вульгарне, тому ще за всім цим немає особистісних затрат”, – такими доволі тьмяними барвами описав наше сьогодення один відомий мораліст від політики. Себе він, вочевидь, за милою людською звичкою, ставив над усім цим, але з його визначенням, вважаю, можна погодитися.

Звідки пішла ота вульгарність, що стало першопричиною і першим поштовхом? Як на мене – характер капіталу і тип нового власника, який воцарився в Україні за оті 30 років “сформованої нації сміливих і щирих людей”. Пригадуєте жарт початку- середини 90-х:

 – Чому на міліцейських стендах висять фотографії з написами “Їх розшукує міліція”?

– Бо вона хоче знайти їх і посадити в крісла в радах банків, корпорацій і компаній.

Ця публіка, “схрестившись” з представниками комсомольсько-партійного активу (“Даешь БАМ!”) не лише “прихватизувала” все, що можливо і неможливо, залишивши “лохам” право галасувати на мітингах – вона ще й утвердила в суспільстві, як панівну, свою, з дозволу сказати, культуру в діапазоні між “Муркою” і “Владимирским централом”. І тепер, хоч скільки не заявляй на містечкових телеканалах про програми виховання морально здорової та духовно багатої молоді  – це буде наче вода крізь пісок. Пізно. Час втрачено. Значно сильніша і привабливіша ідея, носіями якої є описані вище типажі, вже оволоділа головами і душами. Оволоділа – це в розумінні спотворила.

Причин такого становища багато, але чи не одна з найголовніших – відсутність у суспільстві навіть натяку на справедливість і законність. Відомий тележурналіст, нині вже покійний Сергій Доренко сказав колись: “Суди в Росії – зайве свідчення того, що Бога немає”. Думаю, це ж саме можна сказати і про неньку-Україну. Прикладів цієї тези можна навести силу силенну, але зупинюся на останньому. Можна, виявляється, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, збити на смерть людину на пішохідному переході, ніби й отримати декілька років ув’язнення, але – таки не сісти в “тюрягу”. Можна, якщо ти “повністю відшкодував завдану моральну і матеріальну шкоду”. А ще – брав участь у АТО. Виходить, усі, хто повернувся звідти, зачисляються до категорії святих і недоторканних? 150 грамів (без закуски) за кермо – і вперед? Скажіть, вам буде набагато приємніше, якщо на пішохідному переході вас зіб’є і покалічить (це ще легший варіант в порівнянні з описаним вище) не якийсь там п’яний “мажор”, а нетверезий ветеран АТО? Але ж і в АТО різні люди були. І різними звідти повертаються. І ще великий прихильник Петра Порошенка, відомий публіцист Юрій Макаров, писав, що герої – не завжди ангели. І, приміром, колишній військовий прокурор Анатолій Матіос наводив такі факти діяльності добробату “Торнадо”, що надміру вразливим особам його розповідь  краще було не слухати. І з усім цим – нам тепер жити…

Та нічого! Увімкніть “5-й канал” і почуєте, що  “сформувалася нація сміливих і щирих людей, які живуть на прекрасній землі….”. Чуєте, сміливі та щирі – на прекрасній!

Тіштеся…