В сьогоднішньому числі авторитетного тижневика Дзеркало тижня відомий тернопільський журналіст Роман Якель аналізує, як з приходом до влади в Тернополі представників “Свободи” змінилося життя міста і які принципи роботи домінують в діяльності свободівськоі більшості. Текст цікавого дослідження пропонуємо і нашим читачам.

.

Сергій Надал, представник ВО «Свобода» і колишній перший заступник начальника ДПА області, переміг у змаганнях за посаду міського голови Тернополя восени минулого року. За доволі низької явки виборців (52%) він отримав понад 27% голосів. У багатомандатному окрузі Тернополя найбільшу кіль кість голосів здобула його партія, яка позиціює себе як «єдина сила ук­раїнців», — понад 26%. Кандидати від «Свободи» перемогли у 20(!) із 30 одномандатних округів. Отже, «свободівці» отримали більшість у міській раді, маючи 31 депутата із 60. Ця політична сила разом зі своїм партнером, «Нашою Україною», конт ролює всі депутатсь кі комісії, а вісім з одинадцяти свободівці очолюють.

Якими здобутками може пишатися нова влада? У переліку здобутків фігурують, приміром, проведення Міжнародного фестивалю духовної музики та виборене право на проведення чемпіонату Європи з водно-моторного спорту з участю команд із 17 країн.

Ряд господарських питань вирішується краще, ніж за поперед ньої влади. Так, поліпшено благо устрій міста. Наприклад, у зимові місяці 2011-го на утриманні дорожньо-мостового господарства нова влада зекономила, порівняно з 2010 роком, 1,4 млн. грн., хоча паль не подорожчало на третину. Запроваджено 21 соціальний марш рут (за попередньої влади — було п’ять). Та ось халепа. Власни ки автобусів уже протестують, бо тарифи на проїзд — 1,25 грн. — глибоко збиткові. І вимагають підви­щи ти їх хоча б до 1,5 грн. Міський голова Сергій Надал у розмові зі мною трактує ці вимоги як палицю на два кінці. «Якщо ціна на пальне зростатиме, то влада буде змушена погодитися на підвищення тарифів на проїзд. З іншого боку, тернопільці масово скаржаться на роботу соціальних перевізників. Вони або не їздять узагалі, або свідомо затримуються, пропускаючи поперед себе комерційні маршрути. У такому разі вимоги підвищити тарифи на проїзд необгрунтовані…»

Нове керівництво міста охоче відкриває соціальні магазини приватної форми власності. Ціни в них нижчі, ніж деінде. Таких у місті вже чотири. «Для діючих соціальних магазинів або нових достатньо підтримки з боку влади у вигляді мінімальної орендної плати чи навіть самої реклами. Не треба втручатися у процес торгівлі. Постачальник сам знає, як йому краще працювати. Він може зробити знижку на певні товари за рахунок великого гурту, тристоронніх угод або більшої націнки на інші товари…», — ставить крапку керівник міста. Але тривожний дзвіночок уже пролунав. З першим соціальним магазином, презентованим «Свободою» під час виборчої кампанії до міськради, вийшла кумедна історія. Проіснувавши півроку, магазин збанкрутував. Закони торгівлі суперечили політичній рекламі. Символічні націнки плюс невеликі обсяги продаж призвели до того, що стало збитково утримувати приміщення та продавців. Тепер замість банкрута діє звичайний комісійний магазин.

У травні сесія Тернопільської міськради затвердила першочерговий перелік об’єктів, які потребують капітального ремонту. У зв’язку з ухваленням Верховною Радою нової редакції Бюджетного кодексу і Закону «Про державний бюджет України на 2011 рік» коштів на ремонт дорожньо-мостового господарства місто має відчутно менше, ніж торік. Але вихід зі скрути знайдено! Ремонту­ють проїзди і двори в тих округах, у яких перемогли мажоритарники-свободівці та нашоукраїнець. Для нових керівників міста цей вид ремонту став пріоритетом. Адже коли, наприклад, полагоджений дах багатоповерхівки відчувають хіба що мешканці найвищого поверху, то оновлений двір бачить весь будинок.

Чверть мільйона гривень Тер но пільський міськвиконком виді ляє з бюджету на капітальний ремонт із підігрівом у зимові місяці одного з тротуарів у центрі міста. Саме так виконуватиметься передвиборне зобов’язання, з яким «Свобода» прийшла в міську раду. А три десятки вуличок, які не мають асфальтового покриття, — неподоланий бич органу місцевого самоврядування, що переходить із каденції до каденції.

Міська рада нового скликання уже встигла промовити до гро мадськості неоднозначними вирі шеннями земельних та комунальних питань.

У квітні нинішнього року сесія Тернопільської міської ради прийняла рішення про ліквідацію КП «Тернопільський Палац спорту». Частину його приміщень — 400 кв.м. — віддали на три роки безкоштовно танцювальному клубу «Мальви». Опозиційні депутати міськради вдарили на сполох. На їхню думку, підтримку цей колектив отримав тому, що керівником його є Ольга Дацко, чий зять — секретар міської ради, свободівець Ігор Турський. Мер Сергій Надал удар відбиває так: «Нічого протизаконного в ліквідації цього комунального підприємства немає. Воно мусить заробляти гроші на себе, а не постійно просити їх із міського бюджету. А щодо згаданого танцювального колективу, то він понад десять років безкоштовно орендував приміщення у тому ж таки Палаці спорту. „Мальви“ зобов’язані провести зовнішні та внутрішні ремонти, встановити опалення. І якщо порівняти вартість ремонтних робіт, то вона вийде вищою, ніж була б орендна плата». Дивуєшся — чому організації, які плекають юних танцювальників, співаків або спортсменів на платній основі, мали б зовсім безкоштовно використовувати комунальне майно. Раптом вилазить ще підступніший жук. В іншій частині будівлі з’являється бар, до якого причетна обласна федерація боксу. І проводить там діяльність без дозволу на використання приміщення під торгівлю.

Того ж квітневого дня 13 гектарів землі депутати передали у власність членам громадської організації «Садово-городнє товариство „Калиновий цвіт“ — для ведення садівництва. На час підготовки статті не було чітко виписано умов вступу в організацію, не визначено розміру внесків його членів. Сергій Надал обгрунтовує відчуження великого земельного масиву міста кількома причинами. Кооператив сам просив землю і звертався з цього приводу ще до попереднього керівництва міста. Було законодавчо дотримано процедури передачі землі. Нарешті, місто прийняло у комунальну власність ще більшу площу — 86 гектарів, які перебували в постійному користуванні ВАТ «Цукровий завод „Поділля“. Отут — стоп. Держава в особі регіонального відділення Фонду держмайна України володіє контрольним — понад 55-відсотковим — пакетом акцій ВАТ «Поділля». Проте виконувачка обов’язків голови правління Олена Степанова в листі до цього державного органу, датованому 17.08.2011 року, не приховує, що рішення про передачу земельних ділянок місту… 13 і 98 гектарів вона прийняла «одноосібно, у зв’язку з тим, що всі члени правління звільнилися ще у 2008 році, а завод не працює». І тому, на її думку, немає смислу нагромаджувати заборгованість зі сплати земельного податку. Про акціонерів або спостережну раду, які наділені повноваженнями відчужувати землю підприємства, у кореспонденції не йдеться.

Міська рада нової каденції наділяє землею підприємців із різними політичними уподобаннями. Однак депутати від ВО «Свобода» скривдити себе не дозволяють. Дехто з них уже отримав в оренду по земельній ділянці. А голова земельної комісії Михайло Гладкий — аж дві (0,12 і 0,06 га), під будівництво станцій техобслуговування.

Кількома днями раніше було прове дено аукціон із продажу 20 соток — але не землі, а асфальтного майданчика. Ця територія належить КП «Міськ шлях рембуд». Рішення про проведення аукціону ухвалив міськвиконком. У ньому взяли участь три фірми. Одна від мовилася від участі. Товариство «Тех нобудсервіс» запропонувало 1350 грн. орендної плати на місяць, а «Спец­автоінвест» — 1450 грн. Звісно ж, перемогло останнє товариство. Дирек тором першого є Ханін Юрій Воло димирович, а в конкурентній фірмі він — співзас нов ник. Міський голова Сергій Надал не розглядає це змагання як змову. «Та хіба я можу простежити за всім, що відбувається в місті? — риторично запитує градоначальник. — Аукціон проведено згідно з чинним законодавством. Було створено конкурсну комісію, визначено умови участі та умови оренди, розміщено оголошення в пресі. Контрольні органи, в тому числі прокуратура, жодних порушень не виявили».

Авжеж, шляховики-ремонтники мають великі земельні ділянки, техніку та стабільні замовлення на ремонт доріг. На цей час міськвиконком підготував проект рішення про передачу майнового комплексу із землею в оренду КП «Міськшляхрембуд». Щоб усе це прийняти, колектив повинен створити ТОВ. І тут постає незручне запитання: чи зможуть рядові працівники підприємства із зарплатами 1500 — 2500 тисячі гривень стати його співзасновниками, коли до статутного фонду буде потрібно зробити внески на десятки тисяч? Депутат міськради від «Фронту змін» Петро Гринчишин бачить у такій реорганізації спробу приватизації комунальних підприємств певними особами.

«Погляньте-но, — каже опозиційний до нинішньої влади міста політик, — 20 соток землі перед Центральним ринком міста рада віддала комунальному підприємству «База матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради. Воно не обладнало як слід ринок, але бере з приватних кіосків плату за торгівлю. Позиція нинішнього міського голови така: землі міста треба закріпити за комунальними підприємствами. Але не потрібно цього робити. Бо ж не функція комунальних підприємств — організовувати торгівлю…»

З доступом до суспільно важливої інформації нова влада не дуже відступила від традицій попередників.

Усі міські голови Тернополя третього тисячоліття ставили за мету фільтрувати інформацію, яка виходить у пресу, про роботу свою, відділів та управлінь міськради. Богдан Левків, який мерствував у 2002 — 2006 роках, давав усне розпорядження всі інформаційні потоки спрямовувати через прес-службу. Його наступник Роман Заставний у 2006 році провів через першу сесію міськради нового скликання дивовижне рішення — прес-службу ліквідувати, замінити її на відділ внутрішньої політики. І через нього журналісти мали отримувати всю інформацію про діяльність представницького органу (див. у «ДТ» від 19 серпня 2006 року статтю «Тернопільська меріада. Дія друга»). Нинішній міський голова Сергій Надал досвіду попередників не зігнорував. У перші дні своєї роботи, за іронією моменту — 7 грудня, в день місцевого самоврядування, він зобов’язав керівників управлінь, відділів та комунальних підпри ємств «погоджувати тексти матеріалів, які оприлюднюються у ЗМІ, з начальником відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Катериною Калуш».

До інформації «не для оприлюднення» нинішній міський голова згодом зарахував підготовлені до розгляду на сесіях міськради депутатські запити, звернення, протоколи засідань комісій із їх рішеннями. В інтерв’ю львівському телеканалу «ЗІК» він пояснив це так: «Усі структурні підрозділи міської ради мають подавати єдину позицію ради. Не може ж двірник говорити одне, начальник відділу — інше, а міський голова — ще інше. Крім того, при проведенні перевірки дотримання законодавства про доступ до інформації прокуратура міста не виявила порушень». Але керівник міста не дав відповіді на запитання, чому зникла з сайта міськради низка не проектів, а вже ухвалених земельних та майнових рішень, щодо яких є чимало запитань.

У Тернополі, де мешкає чимало літніх та середнього віку вірян традиційних християнських конфесій, рейтинг ВО «Свобода» значною мірою підпирає церква. Більшість місцевих ЗМІ широко рекламували той факт, що міський голова Сергій Надал отримав у Ватикані благословення Папи Римського Бенедикта XVI, а недавно Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив його орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира.

Своїх «вірних» представники «Свободи» переконують, що вони є «єдиною силою українців». Відповідно, претендують на монополію на патріотизм. І тому гостро реагують на критику опонентів та журналістів, будь-який закид сприймаючи як замовлення, організоване й підгодоване зовні.

Але одночасно з монополією на патріотизм декому дуже хотілося б зберегти монополію на розпоряджання комунальним майном і землею. Бо коли патріотизм зігріває душу, то нерухомість – кишеню.