Світ

Дві ключові речі

На думку російського публіциста і опозиційного політика Андрія Піонтковського, Олександр Лукашенко дуже не хоче сидіти на лаві підсудних поряд Владіміром Путіним. Тому й опирається спробам очільника кремля втягнути Білорусь у війну проти України як тільки може і вміє. Треба віддати належне Аляксандру Рыгоравічу: за 30 років він навчився доволі майстерно “петляти”, хоча його країна фактично окупована, а Путін може його у будь-який момент “прибрати”. Все ж, за словами Піонтковського, незважаючи на потужний тиск з боку Росії, білоруський диктатор так і не зробив дві ключові речі, які від нього вимагав Путін: 1) не захотів стати “мінським секретарем обкому “единой России” (чого добивався ще Борис Єльцин; 2) досі не дав втягнути білоруську армію у війну Росії проти України. Піонтковський звертає увагу на те, поплічник Путіна поки що стоїть на своєму, оскільки знає результати соціологічних зрізів у Білорусі і чудово розуміє, що його війська можуть повернути зброю проти нього самого.

Становище зобов’язує

Що означає для пересічного українського кар’єриста підвищення його статусу? Майже безпомилково можна сказати: можливість робити (безкарно) те, що душа забажає. На омріяному нами Заході все дещо по-іншому. Там, як виявляється, високе становище передусім зобов’язує. Поліція англійського графства Ланкашир виписала штраф британському прем’єр-міністру Ріші Сунаку за те, що він їхав на задньому (!) сидінні автомобіля без пристебнутого паска безпеки під час зйомок відео для Instagram. У Великобританії за таке порушення людина може бути оштрафована на суму до 500 фунтів стерлінгів. Який саме штраф виписали Сунаку, в поліції не уточнюють. Представник Downing street, резиденції прем’єра, повідомив, що глава уряду “визнає помилку й виконає призначене покарання”. Відео для Instagram Сунак знімав під час поїздки країною, розповідаючи про урядову “програму вирівнювання” для менш успішних районів. Вочевидь, прем’єра “здали” оті самі “менш успішні”, які й звернули увагу, що пасок безпеки відсутній.

Україна

День обшуків

Нині у соцмережах жартують, що день 1 лютого відтепер відзначатиметься в Україні як День обшуків. СБУ та ДБР провели того дня серію “шмонів”, направлених, як зазначається, “на боротьбу із внутрішнім ворогом”. Тих ворогів, судячи з усього, набралося чимало: обшуки були проведені в столичній податковій, у олігарха Ігоря Коломойського, у колишнього очільника МВС Арсена Авакова та багатьох інших. Генпрокуратура також повідомила про підозру екс-заступнику директора департаменту державних закупівель Міноборони Богдану Хмельницькому (пощастило Україні на високопоставленого і, можливо, не дуже чистого на руку чиновника з таким іменем і прізвищем). Як повідомив в.о. голови СБУ Василь Малюк, “Це лише перший етап комплексної і системної роботи, яку проводить Служба безпеки. Кожен злочинець, який має зухвалість шкодити Україні, особливо в умовах війни, повинен чітко усвідомити – ми вдягнемо кайданки йому на руки. СБУ докладе до цього максимум зусиль”. Звучить багатообіцяюче. Хоча пам’ять тут же підказує, що щось подібне не так давно вже було: показові затримання, обшуки, ефектна доставка зловмисників на гелікоптерах. А що з того вийшло?

Чому “тягне” Захід?

Трохи “черепашача” швидкість, з якою країни Заходу надають військову допомогу Україні, нас, звісно, не надто тішить, адже фактор часу (чи своєчасності) на війні вельми суттєвий. Може навіть скластися неприємна думка, що наші західні партнери банально побоюються Росії. Втім, військовий експерт Олег Жданов пояснив, що Захід затримує постачання Україні зброї не через страх перед російським ведмедем. “Путіну дають змогу витягти із Росії весь військовий потенціал. Коли РФ не зможе формувати резерви, тоді настане воєнний колапс, який спричинить колапс політичний. За таких умов Путіна, швидше за все, усунуть від влади. Нова влада, розуміючи, що військовий потенціал країни нульовий, погоджуватиметься на умови Заходу”, – прогнозує він. Експерт також назвав головну умову Заходу після спустошення військового потенціалу РФ. За його словами, міжнародна спільнота вимагатиме передати під її контроль ядерний потенціал Росії. “А далі можна буде розмовляти з РФ як із країною третього світу. Ось чому вони й “тягнуть” зараз”, – додав А.Жданов. Переконливо? Принаймні, хотілося б, щоб це було так…

А чорне – то журба…

Йому, напевно, достатньо було написати лише “Два кольори”, щоб обезсмертити своє ім’я. “Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами…”, – цю пісню на його слова від часу її появи співають все нові й нові покоління українців. І співатимуть надалі – вона наче вшита отими червоними і чорними нитками в генетичну пам’ять нашого народу. Він цього співу вже не почує: на 94-му році життя помер відомий український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, громадсько-політичний діяч, колишній нардеп і дипломат, Герой України Дмитро Павличко. Ще в юнацькому віці він долучився до національно-визвольної боротьби, а в 1945-46 роках був ув’язнений за звинуваченням в належності до УПА. Втім, як і багато хто з українців, в пору СРСР змушений був приховувати свої погляди і переконання за зовнішньою лояльністю до влади. Пізніше він став одним із організаторів Народного руху, був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України. Як поет, створив дуже багато, практично до останніх днів не випускав з рук пера, але насамперед залишиться в пам’яті українців отим проникливим “червоне – то любов, а чорне – то журба”…

Тернопілля

Ностальгічні мотиви

Якщо ви виросли в епоху СРСР, то нині, читаючи деякі повідомлення в ЗМІ, можете розпізнати знайомі віддавна мотиви, а то й відчути певну ностальгію. Приміром, коли читаєш інформацію про те, що “ДБР продовжує притягувати до відповідальності тих, хто навіть під час війни, коли вся країна згуртувалася задля перемоги, використовує свої посади для особистого збагачення”, то мимоволі згадуєш прісно пам’ятне “нині, коли весь наш народ натхненно працює над виконанням накреслених партією планів, деякі несвідомі елементи переслідують корисливі цілі…”. Втім, нинішні масштаби зловживань тодішнім зловмисниками (чи правильніше буде сказати “людям, які вміють жити”?) напевно, й не снилися. Зокрема, завершено досудове розслідування щодо колишнього заступника начальника Головного управління Державної податкової служби в області та його спільника. Чиновник штучно створював проблеми підприємцям і за гроші (якихось $5 тисяч) обіцяв їх вирішити. Надміру енергійному “рішалі” тепер “світить” до 10 років “неба в арифметику”, оскільки він мав погану звичку колекціонувати не лише зелені банкноти, а й незареєстровану зброю та боєприпаси до неї. Тим часом популярний місцевий сайт продовжує невтомно досліджувати стосунки сімейних пар і нещодавно взявся копирсатися у делікатній тему “А що робити, коли ваша дитина “застукала” вас в ліжку?”. Нічого не скажеш – справді животрепетне питання, яке найбільше хвилює зараз тернополян і всіх українців…