Пригадуєте, як у романі “Хрещений батько” Сантіно Корлеоне інструктував брата Майкла перед тим, як  той мав застрелити в ресторані  гангстера Солоццо і капітана поліції Маккласкі: “Відстрілявшись, кинь пістолет на підлогу. Не попадися з ним… Запам’ятай, ми можемо усунути все на світі – свідків і таке інше, але якщо тебе схоплять з пістолетом, цього нам  не виправити…”.

В принципі, азбучна бандитська істина: головне – не попастися зі “стволом” в руках. Її можуть спокійно ігнорувати лише… захищені недоторканністю депутати нашої Верховної Ради, котрі без особливих роздумів і вагань пускають зброю в хід, як це зробив кілька років тому народний обранець  С. Пашинський.

Втім, знайшлася у специфічному світі “пропозицій, від яких неможливо відмовитися” особа, яка цим правилом  знехтувала. І нею виявився не новачок, який пішов на першу “справу”, а король злочинного світу США. Саме цього дня, 17 травня 1929 р., після тривалих пошуків у Філадельфії був схоплений глава синдикату торговців контрабандним алкоголем Альфонсе Габріель Капоне, більш відомий просто як Аль Капоне. Йому було пред’явлено звинувачення саме в незаконному зберіганні пістолета. Всупереч отриманому при хрещенні імені, “альфонсом” він зовсім не був (якщо не вважати таким одне з його улюблених занять – сутенерство), а волів досягати добробуту й сумнівної слави власними руками і, не в останню чергу, головою. Почавши кар’єру з простого викидайли у більярдному клубі, він поступово виріс до боса чиказької мафії й своєрідного новатора, оскільки став ініціатором такого прибуткового заняття, як рекет. І хоча поліція й громадськість знали, що він стоїть за численними вбивствами, “пришити” йому їх, керуючись правовими нормами, не вдавалося. Цього не сталося навіть після сумно відомої  “Бійні в День святого Валентина” – розправи мафіозі з угруповання Аль Капоне  над членами конкуруючої ірландської банди, внаслідок якої було застрелено 7 осіб. “Вуха” самого Капоне буквально стирчали з-за цієї акції, однак він мав “залізне”  алібі – відпочивав того дня на Флориді. У тому благодатному штаті йому й судилося закінчити свій земний шлях у віці 48 років і навіть у родинному колі – після 7 років ув’язнення (з 11 присуджених за несплату податків), конфліктів із мстивими сусідами по тюрмі й численних проблем зі здоров’ям, спричинених сифілісом і кокаїновою залежністю. Обвинувачення у рекеті й численних вбивствах так і не “приліпилися” до легендарного мафіозо. Хоча навряд чи він сам очікував, що потрапить за грати навіть не за знайдений у нього отого злощасного 17 травня 1929 р. пістолет, а за банальне ухиляння від оподаткування усього “нажитого непосильною працею”…

Ігор Дуда