Я не тішився акредитацією й не мав на грудях “навороченої” картки. Не було мене  і в складі прес-служби очільника України. І взагалі, я – репортер-самозванець. І враження мої – суто телевізійні…

Зустріч

Дуда доволі різко зупинив Зеленського, потім, як здалося, без надмірної поштивості розвернув його і вказав, куди той мав іти …

Моя манія величі наразі може заздрісно кусати собі лікті – усі ці маніпуляції проводив не я, а мій значно поважніший однофамілець, президент Польщі Анджей Дуда. Він був господарем і тому почував себе вправі показати необізнаному гостеві деякі  тонкощі церемонії зустрічі. Це в будь-якому випадку краще, аніж ставитися до високого візитера з надмірним пієтетом і дозволяти йому брести куди очі бачать, як це траплялося свого часу під час закордонних візитів Л. Брежнєва…

Україна – Польща

Місія Володимира Зеленського у Польщі не була суто церемоніальною. Набравши високого темпу в справах домашніх, зокрема  ошелешивши багатьох скорою відміною депутатської недоторканності, новий український президент вирішив доторкнутися й до вирішення деяких зовнішньополітичних питань. Окрім участі в заходах, приурочених до 80-річчя початку Другої світової війни, йому належало засукати рукави й почати розчищати несподівані завали у відносинах між двома державами, що утворилися за правління його попередника. Їх чомусь почало кидати то в жар, то в холод, і слова літньої жіночки, яка під час однієї з телепрограм зі слізьми на очах промовила: “Пробачаю і прошу вибачення” поступилися місцем непотрібним перепалкам. Вони зовсім зайві, а з огляду на наявність третьої сили, яка чигає неподалік і лише чекає на чийсь хибний чи необачний крок – і небезпечні для обох сторін. Оцю саму третю силу на меморіальні заходи не запросили – як пояснили поляки, через те, що історичні події вона тлумачить упереджено і однобоко. І у своїх діях мало чим відрізняється від загарбників 80-річної давнини.

Тепер же В. Зеленський і А. Дуда президенти оголосили про те, що країни мають забути про розбіжності, які в останні роки загострилися через різні погляди на спільну історію. Сторони домовилися відновити під патронатом президентів робочу групу “щодо обнулення взаємних претензій”. “Не відлига у відносинах, а прорив – я так охарактеризував підсумки першого дня мого візиту до Польщі”, – написав В. Зеленський на своїй сторінці в Facebook.

Пенс замість Трампа

Як було повідомлено, президент США Доналд Трамп відмовився від поїздки до Польщі, де, серед іншого, мала відбутися його зустріч з Володимиром Зеленським. Господар Білого дому відрядив до Варшави віце-президента Майкла Пенса, а сам, як повідомила його прес-служба, заходився разом з країною готуватися до наближення урагану…. Ну що ж, Пенс – так Пенс. Навряд чи смислове наповнення від зустрічі з “самим” Трампом було б суттєво більшим – швидше за все, справа звелася б до запевнень в тому, що США неослабно слідкують за подіями в Україні й підтримують нашу країну в її справедливій боротьбі. І що Україна постійно перебуває в фокусі уваги адміністрації. І що… Так що Трамп чи Пенс – в даному випадку аж надто  великого значення не мало. Зустріч з паном віце-президентом відбулася, і якщо вже головною темою всіх меморіальних заходів у Варшаві була війна, то В. Зеленський не став відступати від неї й розповів М. Пенсу про війну, яку повела його команда проти корупції. Віце-президент сприйняв це схвально, а із запевненнями в підтримці суверенітету і територіальної цілісності України теж не забарився…   

Чи можна було уникнути?

На ошатній терасі миловидна ведуча (полячки майже такі ж чарівні, як і українки) обговорює з якимось ученим мужем, чи можна було уникнути Другої світової війни. Професор (напевно – судячи з елегантних окулярів) повідомляє, загалом, уже відоме: якби Гітлера вчасно зупинили, зокрема, не дали йому змоги в березні 1936 р. ремілітаризувати Рейнську область, війни цілком можна було уникнути – німці тоді дуже побоювалися французьких військ і от-от ладні були накивати п’ятами.  Намотаємо на вус і пригадаємо лютий 2014 р., коли всілякі озброєні групи лише починали сновигати біля будівлі кримського парламенту…

Дзвін пам’яті

Лунає команда ” Baczność!” (“Струнко!”). Всі завмерли, включно з керівниками делегацій країн-гостей. А серед них – і Володимир Зеленський, якого в стані абсолютного, урочистого спокою  уявити доволі важкувато. Але – становище зобов’язує. І ситуація – теж. Ветеран війни вдаряє у дзвін, на якому вибито напис “Пам’ять і пересторога”. Над Варшавою лине мелодія, яка справді здатна розбудити пам’ять про дуже й дуже непросте, а то й трагічне  минуле. І яка застерігає, що майбутнє може бути не легшим – якщо про оте минуле взяти і просто забути…

Ігор Дуда