Ближче до старості почав помічати за собою одну особливість. Коли щось мене сильно роздратує і вип’ю для заспокоєння й для зниження тиску валеріани, то, всупереч очікуванням, стаю якимось… наче напідпитку: трохи заплітається язик, “дерев’яніють” рухи, хода стає хиткою, і ті, що добре мене знають,  переконані, що я щось таки хильнув. Що тут скажеш – малоосвічені й необізнані в фармакології  та фізіології люди, їм це вибачливо…

Не виключаю, що прочитавши початок, яскраво виражений неадекват, а за сумісництвом – “компетентний критик” моїх творінь, що йменує себе Саша Крест (або цілий Jack Winchester), нашорошить свої клапаті вуха й навіть перестане почісувати свої ж імпозантні роги. І напише надзвичайно дотепний відгук –  із трьома крапками після кожного слова (ознака напруженої роботи думки?). Отож…

Окрім уже згаданих ознак, мене нерідко відвідують спогади про різні історії, пов’язані саме зі станом сп’яніння і його наслідками.  Одну з них дозволю собі розповісти.

Мій знайомий, вельми компетентний у своїй сфері чоловік, мав поширену в нашому соціумі звичку – полюбляв випити. А оскільки не соромився робити це просто на роботі, то не дивно, що його якось за цим заняттям “застукало” начальство. Враховуючи уже згадану високу професійну компетентність знайомого, звільняти його не стали й  обмежилися суворою доганою. Провинний службовець урочисто поклявся, що  “більше ні-ні”…

Але… від поганої звички відмовитися буває доволі  складно, отож через деякий час чоловіка знову “застукали” нетверезим. І знову – на робочому місці. Бідолаха уже очікував звільнення “за статтею” чи, як мінімум “за власним бажанням”, але цього разу все закінчилося… просто доганою. Коли підбадьорений приятель прийшов у відділ кадрів, щоб ознайомитися з відповідним наказом і підписатися у журналі, завкадрами, не позбавлений гумору  чоловік, хитро підморгнув йому й сказав: “Наступного разу вже, напевно, подяка буде”.

Подяки мій знайомий на третій раз (його таки знову “застукали” напідпитку. І знову – в офісі) не дочекався і був звільнений з обтічним формулюванням “за згодою сторін”. Що ж, все правильно. Рядовому службовцеві не можна постійно зловживати терпінням адміністрації – статус не дозволяє. Це вам не високе, свідоме й патріотичне керівництво у вишиванці (обов’язково у вишиванці!), яке може декілька разів бути затриманим за керування автомобілем у “цікавому” стані – і виходити сухим з води, щоразу вигадуючи ну, просто таки  сміховинні пояснення, виставляючи в дурному світлі правоохоронців і сміливо вішаючи локшину на вуха простолюду. Зрештою, на те воно і керівництво. Десь там на отому дикому Заході, що за Карпатами, уже здійняли б галас, і відставка (з ганьбою чи без неї – можливі варіанти) здавалася б єдиним можливим виходом. А що ж наша братія? Та… мовчить собі. Може, так і треба?

Про що це я? Ага, про валеріану. Цікавий ефект може вона давати. І різні спогади навівати…

Ігор Дуда