У Лівії – громадянська війна і втручатись у неї іншим країнам було не варто. Так вважає тернополянин Роман Ляхович, який загалом п’ять років пропрацював у Лівії. З двотисячного три роки – анестезіологом у центрі пластичної травми та опікової хірургії в столиці Лівії Тріполі. Повернувшись на батьківщину рік попрацював у лікарні швидкої допомоги Тернополя, а потім знову – у тій же клініці у Лівії. Нині завідувач курсу медичного рятівництва та швидкої допомоги кафедри екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Тернопільського державного медичного університету імені Горбачевського каже, що у Лівії зараз, за різними даними, – від двох з половиною до трьох тисяч українців.

Про це повідомляє телеканал TV-4.

– В абсолютній більшості це медики і серед них дуже багато моїх друзів, – каже Роман Ляхович. – Відколи почались ці події – оця громадянська війна, я так її називаю, 15 лютого – практично там зараз неможливо поспілкуватись по Cкайпу, немає зв’язку, але знаю від дружин моїх знайомих, з якими спілкуюся щоденно, що ситуація там надзвичайно важка саме для наших медиків у двох варіантах. В Бенгазі, там, де знаходиться опозиція, буквально під дулами автоматів заставляють працювати. А там, де знаходяться війська Каддафі, вони їх попросили: залишіться, піднімемо зарплату, що і дійсно роблять.

Від початку військових дій у Лівії Україна закликає своїх громадян повертатись на батьківщину. Чому, зокрема медики, не поспішають цього робити, Роман Ляхович знає.

– Вони працювали 5-6 років, заробляли гроші, як правило, гроші зберігалися в банку, рахунки всі заморожені з 15 числа і фактично вони не мають з чим повертатися, – каже Ляхович. – Вони думають: якщо я десь там не загину, слава Богу, то я, можливо, ще відновлю свою діяльність трудову і відкриються банки і ситуація стане нормальною. Ми ж працювали, знаєте, не як ті заробітчани десь по Італіях чи Греціях, ми мали офіційно всі документи, в нас було досить непогане житло, залежно хто де жив (я жив у столиці, то в мене умови були трошки кращі). Ми заробляли. Не так, щоб аж багато, але більше, ніж в нас, в Україні. І лівійська влада чітко відслідковувала, що робиться в нас, яка в нас економіка, яка зарплата. Як тільки в нас щось піднімалося, відповідно, піднімали нам зарплати.

За двадцять років десятки тисяч українців працювали у Лівії, підтримуючи заробленим свої сім’ї в Україні, каже Роман Ляхович. Що ж до режиму Каддафі, то ставлення до нього у лівійців неоднозначне, тому й спалахнула громадянська війна.

– Це диктатор. А хто не був би диктатором, керуючи державою більше 40 років? Але, бачачи рівень життя лівійців, я скажу, що він був досить високий. Він багато помагав: при народженні дитини – 7 тисяч доларів, середня сім’я має 6-7 дітей, автомобіль міг коштувати 5 тисяч доларів, тоді як іноземець його купував удвічі дорожче, бензин у них надзвичайно дешевий, один із найдешевших в світі на той час, коли я там працював. Ну і хліб, той самий хліб, спечений із українського борошна, коштував буквально копійки. І тому я скажу, в мене своя точка зору – напевно, що не треба було втручатись в ситуацію, – каже Роман Ляхович.