Вранці, побачивши на балконі внизу сусіда, який з насолодою затягувався сигаретою, жартома нагадав йому, що саме сьогодні – Міжнародний день відмови від куріння. Чоловік поблажливо махнув рукою і продовжив свою “ранкову зарядку”. Для запеклого курця – це справжній кайф, і він нізащо не відмовиться від нього.

Мені важко зрозуміти його, оскільки сам я не палю. І мені не знайомий підсвідомий і нездоланний потяг до першої ранкової сигарети. Так само і йому, мабуть, важко збагнути, як я цілком можу обходитися без курива. І наші погляди у цьому питанні навряд чи колись приязно поручкаються.

Зате дивовижним чином ручкаються одна з одною дві дати, начебто нерозривно пов’язані одна з одною і в той же час – діаметрально протилежні, сказати б, антагоністичні. Саме цього дня 15 листопада 1492 р. Христофор Колумб, дещо втомившись від безплідних пошуків золота і все ще вважаючи, що потрапив кудись у Індію чи Китай, вирішив трохи перепочити й записати свої враження у щоденник. Серед іншого він згадав і незнайому європейцям рослину, що її вирощували й використовували для жування, куріння і навіть введення за допомогою клізм (хм..) аборигени. Вже дещо пізніше з цим зіллям познайомилася цивілізована Європа, і воно стало (разом з сифілісом, що ним “нагородили” першовідкривачів тубільні красуні) своєрідною помстою Нового світу Старому за багатовіковий грабіж, різанину і винищення або ж тотальну асиміляцію цілих народностей. Помста, слід визнати, доволі ефективна: 90% смертей від раку легень, 75% – від хронічного бронхіту і 25% – від ішемічної хвороби серця зумовлені курінням. Також кожні десять секунд на планеті вмирає один запеклий курець (до 2020 цей рівень обіцяє зрости до однієї смерті кожні три секунди). Саме тому (і не лише тому) кожен третій четвер листопада в світі відзначається День відмови від тютюнопаління. Цього року він, мовби парадоксальна гримаса історії, співпав з датою першого опису тютюну Колумбом.

Зрозуміло, усі медичні аргументи, як і цілі фоліанти антинікотинової пропаганди, курцями зі стажем серйозно до уваги не беруться – поки, як мовиться, не припече…  І постава, приміром, Арнольда Шварценеггера з товстою  сигарою в зубах або ж розповіді екс-голкіпера “Динамо” Олександра Шовковського, в яких він мало не поетизує ритуал куріння сигар, з точки зору масового впливу куди дієвіші. Та все ж суспільство, навіть таке неповоротке і схильне до тривалої толеранції негативу, як наше, поступово доходить висновку, що медичні доводи призначені не лише для дисертацій. І тепер уявити в нас сцену з “Сімнадцяти миттєвостей весни”, коли мужній розвідник запросто затягується сигаретою в пологовому будинку, напевно, вже неможливо. Діє (хоча й не завжди дотримується) заборона на куріння в громадських закладах, на спортивних аренах і т. д. Але… щодня бачиш десятки безвусих підлітків і юнок, які “смалять”, не особливо криючись. Щодня поповнюється статистика смертей, причиною яких є куріння. Помста Нового світу Старому продовжує діяти?

Ігор Дуда