“За Збручем” одим з перших звернув увагу читачів на експеримент над пасажирами, який проводить Укрзалізниця. Наприкінці травня державна компанія скасувала більшість поїздів, які курсували через Тернопіль в столичному напрямку, натомість впровадила експрес “інтерсіті” з незручним графіком та дорогими квитками. Які враження від поїздки у пасажирів цього та інших поїздів? 

Інтерсіті поїзд Київ Тернопіль– Так як на Київ їзджу не часто і переважно машиною, то проблема залізниці для мене не є дуже актуальною. Але на цей раз дружина вмовила їхати потягом – мовляв виспишся, відпочинеш, та й на метро швидше, ніж в пробках постійно стояти.

Квитки.
Тернопіль-Київ.
Вирішили їхати нічним, який прибуває в 9 з чимось, так я к сидіти на вокзалі в Києві і чекати пришестя бажання не було. Ціни на люкс “порадували”. Це за які такі зручності 481 грн за місце???? Викупили повністю купе – обійшлося близько 500 грн. Нормальний новий вагон, вчепитись немає чого, крім вологої білизни. Кондиціонер працює гуд, спиш-відпочиваєш.

Київ-Тернопіль.
О!!! Швидкісний поїзд, який відправляється в 16-00 і прибуває в 22??? Афігєть – дайте два, в 1-му класі. Я натішитись не міг, зараз собі сяду, буду дивитись телевізор, підзаряжу телефон і планшет, маякну по скайпу – ще кілька справ встигну вирішити… 2 квитки – 410 чи 420 грн.
Ага, щАз. Я був в ауті, скажу чесно. Це був останній раз коли я їхав цим каліцтвом.
Фотки є трохи вище. Крісла вроді і нічого, але рухається вперед-назад тільки сідушка. Спинка стоїть нерухомо, через це сильно поміняти кут сидіння не вдасться. Столик складний не зручний, нічим не застелений, від тряски з нього постійно все злітає. Місця для ніг дуже мало. Постійно або ти комусь топчешся по ногах або тобі. Замість телевізорів на стінах обривки легко заізольованої проводки. Кондиціонер не працює ))) Двері в відсік не закриєш, хто ближче до дверей – тому повезло – проходящі пасажири ганяють вітер. Якби не вікно в проході то можна задихнутись. Біля 7-ї стає легше, але до того часу ти вже на стільки вимучений, що не замічаєш…
Розетка. Одна. Над входом в купе ))))))) Індивідуальна. Для дибіла, який проектував цей вагон. При 6-ти пасажирах цього космічного відсіку, в яких майже у всіх підсіли телефони і інші пристрої… Перший клас, блять… Ну про вай-фай я змовчу, якір в задницю дятлу, який зняв нормальні поїзда і поставив оце….

Єдиний плюс, що спав я у своєму ліжку.

Прощай залізниця, ти для мене вмерла )))))- пише su на forum.te.ua

Інший дописувач MindStorm ділиться “секретами” купівлі квитків на потяги:

– Часто їжджу потягами. Звичайно, укрзалізниці далеко до закордонних колег, але знаю в якій державі живу, тому до деяких речей ставлюся з розумінням. Але останній випадок з купівлею квитків на Київ характеризує нашого перевізника з “найпозитивнішого” боку.

Отже, типова задачка – зранку потрібно бути в Києві.
160 (інтерсіті) 5.10 в столиці – ранувато, та нехай. Напрягає лише куняти цілу ніч.
081 7.41 – вже запізно,поки доберуся (40-45 хв.) можна вже не їхати.

Ідеально 143 потяг, той що Франківський, в 6.12 там, але, при пошуку через сайт Укразалізниці (Тернопіль-Київ), 143 не показує. Продали вже всі квитки, – наївно думаю я. Проте, загартований роками подорожей, на ту ж дату дивлюся з Золочева. Квитки вже є. Далі ще цікавіше: з Підволочиська теж є, навіть та сама кількість, на ті ж місця. А в Тернополі немає. Пролітає 143 над нічним містом таким собі фантомом. Вийти можна, а зайти ніяк

Взяв з Золочева.

Що один відомий відгук, який з’явився в Інтернеті одним з перших:

До Києва їхав поїздом Тернопіль-Київ Інтерсіті. Це не Хюндай. Це творіння рук українських вагонобудівників. Червоні вагони буз дизайнерських приблудів.

При вході у вагон ловиш себе на думці, чи туди я зайшов – все виглядає так, ніби заходиш у старий плацкартний вагон – тебе зустрічає п’єц на вугілля. А потім якийсь мужик в трусах, що обтирається рушником. О, значить є душ (насправді – це фантазія)! Три пасажира. Пари крісел, як старих совдепівських загальних (“общіх”) вагонах. Вагон візуально розділений на дві зони. Чотири старих телевізори, які грізно нависають над проходом, так і не вдалося побачити працюючими. Сідаю на ті крісла, що найбільше відповідають компанії з 4 людей, з розкладним столиком. Підлокотники з металу обтягнуті ну дуже тонким шаром поролону, а вже потім тканиною – обережно, можна отримати синяки на ногах! Періодичність крісел не співпадає з періодичністю вікон. Тому є такі місця, на яких пасажир буде споглядати… стіну вагону. Та ж історія з гачками для одягу. Це означає, що це не спеціально сконструйований вагон, а проста бездарна переробка звичайного вагона. декотрі склопакети не герметичні і вони зсередини покрилися росою.

А тепер про ціни
Білет коштує 135 грн. Це дорожче за плацкарт, у якому можна виспатися в дорозі. По суті, це вагон загальний. У ньому 18 рядів крісел (можливо менше трошки, бо на входах є прогалини в кріслах), тобто коло 70 посадочних місць. У плацкартному вагоні є 54 міць. У купейному вагоні 36. У спальному вагоні 19 місць. По логіці арифметики і очевидних речей виходить, що ціна білета має бути найнижчою з усіх наведених варіантів, бо там найбільше кількість пасажирів.

Кажуть, що цей поїзд швидкий, бізнес класу
Ок, поїзд приїхав в Київ у п’яті’ ранку. Метро починає працювати у 5:45. Офіси починають працювати з 8 години ранку. То нафіга мені пертися в Київ на п’яту ранку, аби втратити в товаристві бомжів на вокзалі три години? Укрзалізниця могла б ще ті вагони пофарбувати у колір металік і за те взяти додаткові кошти. Мало того, що людина втрачає 2-3 години на вокзалі, вона припреться в Київ не виспана. Бо спати в тих кріслах не доля. Можна покласти ноги на крісло перед собою, але після години такого спання є ризик все життя, що залишилося, ходити як бузьок, із зворотнім напрямом згину суглобів ніг. Ті, що катаються на скейтах чи серфінгах за визначенням можуть комфортно виспатися. Що підтверджується досвідом ДВОХ провідників цього вагона. Вони одразу поклали дошки між рядами крісел, або на принесене додаткове крісло і солодко спали, на зависть усім пасажирам. Пасажири спали по всілякому показуючи усю свою фантазію і попередній досвід у Камасутрі. Але багато ніг стирчали на проході. Щоб піти до туалету треба пройти цей лабіринт ніг, не поломавши їх.

Туалет
Сантехніка новомодної конструкції зажата в куточку так, що нормально сісти не вдасться. На сіделку є автоматично змінне покриття. Кнопка керування заміною того покриття знаходиться у ризиковій зоні, куди мужчини можуть випадково не вцілити у вибраному напрямку. Вагоном так хитає, що наслідки попереднього відвідувача просто вихлюпувалися з цієї чаші терпіння на підлогу. Заледве знайшов кнопку зливу. Чесно, так і не до кінця зрозумів алгоритм роботи цього гімнопоїдаючого автомату.

Якщо це вагон бізнес класу, то це означає наявність безкоштовного WiFi. Який ВайФай, коли розеток взагалі немає!!! Один хлопака щось там дивився фільм в своєму лептопі, поки батарея не сіла. І от такий бізнесмен прийде на мітінг до боса фірми з червоними невиспаними очима і з розрядженими в сраку електронними ґажджетами і не зробленою презентацією. Красота!

Є у мене кілька фотографій з цієї поїздки. Але зараз я ще не маю доступу до них.

Висновок роблю такий, в стилі Олі Фреймут: “Користуватися цим псевдобізнесовим поїздом за ціною вищою від плацкарти вам не раджу. Намахаловка за ваші ж гроші”
У зворотному напрямку купити білети практично не можливо. Нам не вдалося. Тому ми тупо пішли до автобусів і за 130 гривень у б/к німецькому автобусі з кондиціонером приїхали в Тернопіль. Вектор розвитку Укрзалізниці прямує до банкрутства. Жадібність і відсутність мізків похоронить цю контору.

Статі на тему: