Хоча військові збори проходять зараз резервісти й підрозділи територіальної оборони, це зовсім не означає, що рядові обивателі можуть залишатися осторонь цієї важливої справи. Перебувати у належному тонусі й готовності до будь-чого, в тому числі й володіти навиками дій в критичній ситуації повинен і старий, і малий. А якщо хтось цього не розуміє, то знайдуться  свідомі люди, які дохідливо цю думку донесуть. З наголосом саме на практичних навиках.

20 грудня.  Близько 19.00. До зупинки ПК “Березіль” на максимальній швидкості, яку дозволяють його ТТХ, наближається тролейбус маршруту №1. Двері відкриваються ще за декілька метрів від зупинки; перед нею самою водій лише пригальмовує, але повністю не зупиняється, і нечисленні пасажири прожогом вистрибують з салону – майже точнісінько як стрілецький підрозділ вискакує з БМП перед тим, як розгорнутися у бойовий порядок. Оце я розумію навчання в умовах, наближених до бойових! Не потрібно й усіляких зборів на полігонах. Не знаю, чи всі встигли “десантуватися” на зупинці – судячи з швидкості тролейбуса, цілком припускаю, що дехто з роззяв таки не встиг, – але це йому (чи їй) на користь: уже на наступній зупинці не ловитиме гав, а готуватиметься до висадки заздалегідь. Тобто, стане біля дверей, згрупується, ледь присяде і під час чергового пригальмовування (яка там зупинка!) – різко вперед, на вихід!

Ледь встигаю впіймати особу, яка радше вивалилася, аніж зійшла з тролейбуса, як його двері зі звуком, схожим на лязкіт капкана на вовків, зачиняються і він швидко віддаляється від зупинки, жахливо скрегочучи усіма своїми деталями.  Кидаю погляд навздогін і бачу “бортовий номер” чергового “тренажера для екстремалів” – 103. А заразом констатую, що саме сьогодні, 20 грудня, зросла ціна на проїзд – в тому числі й у ньому. Що ж, за зручності треба платити. Цікаво, чи закладена у вартість проїзду реальна можливість проходження “Курсу молодого бійця-десантника”?

Ігор Дуда