Пригадуєте «бородатий» анекдот : «Що буде, якщо у Сахарі побудувати розвинутий соціалізм? – Через півроку розпочнуться перебої з піском». Народний гумор  сконцентровано охарактеризував сутність соціального  експерименту, який призвів до масового голоду на найродючіших землях планети, до бездарного розтринькування природних багатств, а попутно – до варварського викорінення традиційної культури цілих народів…

Тепер спробуємо оту парадоксальну «серцевину» анекдоту перенести на інший грунт. Поставимо запитання: що буде, якщо роз’єднаному, віками пригнічуваному та ще й обтяженому десятиліттями «совкового» менталітету етносу раптом  дарувати свободу?  Першу реакцію  передбачити неважко: він сп’яніє від неї, наче від склянки міцного вина. А сп’янівши, почне репетувати на весь світ, що він сам її досяг! Здобув !! Виборов!!! А принагідно заходиться лаяти без розбору усіх «колишніх». Не озираючись лякливо  при цьому й не стишуючи голос. І взагалі, усією своєю поведінкою нагадуватиме теля, випущене навесні з хліва на зелену травичку. Свобода!

Але ейфорія вічно тривати не може. Рано чи пізно настає похмілля з його тяжкими  симптомами. Рано чи пізно від гулянок доводиться повертатися до повсякденної рутини. І тут, протерши очі, раптом помічаєш, що найкраще плодами омріяної волі скористалися ті, хто: а)найспритніший;б)найнахабніший. Інших щасливчиків можна віднести до нечисленної категорії рідкісних винятків. Обласкана долею меншість без докорів сумління сповідує гасло «Збагачуйся як можеш», а в той же час напівзлиденна більшість змушена керуватися єдино можливим «Виживай як можеш». Альтернатива – цвинтар. Зайве говорити, наскільки згубними для суспільної моралі є ці лозунги. І якщо ти, приміром, “гнилий” інтелігент,  схильний до своєрідної «достоєвщини», то в одну чудову мить раптом усвідомлюєш, що свободи нині стало аж стільки, що в тебе її…просто нема. Твої можливості скористатися нею дуже обмежені, а то й зовсім зведені до нуля.  Це – до парадоксальної ідеї наведеного на початку анекдоту.

А поруч оті, що най…най……(дивись вище), сповна посмакувавши делікатесами свободи, закликають менш фартову братію вірити у щасливіше майбуття і…  потерпіти ще трохи.  Потерпіти – і все налагодиться. Лукава теза про «тимчасові економічні труднощі» як мандрувала  написаними наче під копірку вітаннями з приводу свят ще двадцять з гаком  років тому, так і продовжує робити це зараз. Зате – свобода! Демократія!! Тільки от щось не дуже вони тішать…

Ігор Дуда