Думаю, водії автівок погодяться зі мною: тиснути щосили на газ і одночасно на гальма – не найбільш раціональне заняття. Також видається не надто розумним, приміром, закликати в одному місці гасити пожежу, а зовсім поряд – нищити протипожежне обладнання. Чи клястися у відданості громаді – і водночас “ощасливлювати” оту саму громаду сумнівними новобудовами. Або ж – палко й переконано виступати на лекціях про шкоду куріння і – крадькома затягуватися сигаретою десь на задвірках… Зрештою, до подвійних стандартів, як і фальшивої моралі, нам не звикати – ми в цій атмосфері почуваємося цілком, сказати б, природно.

Щиро кажучи, не зовсім зрозумів із сухуватої тональності інформаційного повідомлення про виграну ресторатором в суді справу щодо порушення карантину: отому підприємцеві треба аплодувати, чи навпаки – засуджувати його? А все, мабуть, через те, що наш закон (крім того, що виконує сумнозвісну функцію дишла) фактично не є законом в нормальному розумінні цього слова, а його різні положення не роблять ситуацію для людей яснішою, а якраз  навпаки – гранично заплутують її.  Це, звісно, дає великий простір для “творчості” усіляким “юристам завзятим”, котрі почуваються в численних лазівках законодавства як риба у воді й залюбки обертають їх на власну користь.

Та все ж: поліцейські, котрі складали протокол про адміністративне правопорушення, що мало б потягнути за собою чималенький штраф – вони, напевно, керувалися якоюсь нормою чи  постановою? Напевно. Супротивна ж сторона в суді послалася на ще дієвіший  законодавчий акт – Конституцію. Ті, хто створював  оту саму постанову могли передбачити, що вона вступить у суперечність з її статтями, які, як відомо, є нормою прямої дії? Могли, але… але фактично “підставили” правоохоронців.

То що ж тепер – геть усілякі обмеження: маски, соціальна дистанція,  кількість пасажирів у маршрутках, заборони на такі улюблені українством Буковель, фестини та посиденьки? Усілякі штами коронавірусу, напевно, на це й чекають. Можна ж, за бажання, знайти в тій же Конституції статтю, яка гарантує право на вільний розвиток особистості (котре кожен може тлумачити по-своєму), а також яка стверджує, що права і свободи людини є невідчужуваними. Знайти – і сміливо йти з ними в будь-який суд?

Прецедент, як зазначається у згаданій на початку інформації, вже створений…