Фінляндія – Україна – 1:2

У нашої збірної перед матчем у Гельсінкі, за висловом у студії “Головна команда”  знаного філолога і просто непересічного ерудита Івана Греська, “земля горіла під ногами” (одразу згадалися шкільні розповіді про німецько-фашистських окупантів). Підкинув палива у це вогнище і головний тренер Олександр Петраков, котрий на запитання журналістів на передматчевій прес-конференції відповідав максимально стисло і лаконічно: “Так”, “Ні”, “Не бачив”, “Зробили”… Майже як учень ПТУ, викликаний у кабінет до завуча. Або ж, можливо, засвоїв з попереднього досвіду спілкування з пресою: бовкнеш щось зайве – собі ж гірше зробиш…

Швидкий гол українців на 4 хв. (Ярмоленко несподівано вдарив з-за меж карного майданчика “нерідною” правою ногою) одночасно і втішив, і трохи насторожив. Адже матч з казахами, який так драматично закінчився, теж розпочався з гола Яремчука вже на 1-й хвилині. Коли ж наші футболісти заповзялися транжирити не те щоб зовсім стовідсоткові, але досить зручні нагоди, в душу закралося неприємне передчуття, що, як і в попередніх матчах відбору до ЧС-2022, кара за це неодмінно настане. Так, на жаль, і сталося: на 28 хв. кутовий біля наших воріт завершився звичним безладом біля них же з боку наших захисників, і Матвієнко, відчайдушно вибиваючи м’яч, влучив ним просто у лідера атак фінів з прізвищем наче з дитячого “мультика” – Пуккі. А від того шкіряна куля шмигнула просто у ворота П’ятова, який уже не міг нічим зарадити (хоча не раз виручав команду і до того моменту, і опісля). Цього разу ступор, який нерідко охоплював наших футболістів у подібних ситуаціях, на щастя, не настав: уже через 5 хв. багатоходівка за участю Ярмоленка, Тимчика і  Циганкова закінчилася “ненароком точним” пасом останнього на Яремчука. Форвард “Бенфіки” зробив те, що й вимагається в такій ситуації від нападника – спрямував м’яч у ворота.

Другий тайм розпочався з серії атак збірної України. Від Шапаренка і Ярмоленка, які їх розгортали, вимагалося, як здавалося, одне: віддати точний останній пас. З ним, однак, у наших гравців були проблеми. Були вони і з фізичною формою лідерів – ближче до закінчення матчу стало помітно, що Ярмоленко і Яремчук вже, як мовиться, не “тягнуть”. Серія проведених Олександром Петраковим замін дала змогу хоча б відтіснити гру від наших воріт. Могли українські футболісти розраховувати й на більше – коли фіни посунули на фінальний штурм, непогані нагоди виникли у Довбика і Булеци, однак перший діяв якось вайлувато і прямолінійно, а другий своїми елементарними похибками у роботі з м’ячем змусив просто розвести руками: невже це чемпіон світу, нехай і в категорії U-20?! Та як би там не було, закінчилося все  добре: наші хоч і не забили більше, але й традиційно на останніх хвилинах (як це не раз бувало раніше) не пропустили. 2:1 на користь України – саме такий результат у своєму прогнозі назвав експедитор однієї з місцевих фірм Микола Рудик.

Результат гри у Фінляндії слід занести у турнірну таблицю і, мабуть, забути про нього – тепер на порядку денному два матчі з Боснією і Герцеговиною, перший з яких відбудеться 12 жовтня у Львові.