До «За Збручем» звернувся читач Володимир, який розповів про кричущі факти знищення природної фауни річки Серет в районі мікрорайону Пронятин. В місці, де гребний канал звужується у природню річку, процвітає браконьєрство якраз у розпал нересту риби. Представники наглядових органів, тобто рибінспектори дуже рідко навідуються сюди. З цієї причини вилов відбувається майже у промислових масштабах.

Хоча зараз, як таке рибальство дуже обмежене, а будь-яке судноплавство заборонене, у Пронятині активно плавають човнами. Рибу ж ловлять сітями, які спокійно можна купити на тернопільських ринках. «Найбільша небезпека у тому, що вузький перехід з каналу у природню річку – єдине місце, де риба може пройти до плавнів. І вже там відкласти ікру, – розповів пан Володимир. – Як мені відомо, деякі браконьєри мають і по кілька кілометрів рибальських сіток. Оскільки цих, без перебільшеннях, злочинців є багато, то річку перегороджують десятки разів. Діаметр вічок у сітках різноманітний: від найбільших, до найменших. Зараз з деяким запізненням нереститься щука. На моїх очах з браконьєрських знарядь витягнули величезну щуку, з якої вичавили більше відра ікри. Це викликало величезну радість. Один з браконьєрів мені відверто розповів, що вся ікра піде на відгодівлю його свійської птиці».

Самих браконьєрів кореспондент «За Збручем» таки побачив. Та вони поводили себе вкрай обережно. Побачивши сторонню людина, жоден з них вже не виплив на річку човном. Ті, що таки встигли вийти на такий «горе-промисел» раніше, залишилися плавати у плавнях, які тягнуться аж до Івачівського ставу, протягом майже двох годин.

Як розповів пан Володимир, великою рідкістю у Пронятині є працівники рибінспекції. Особливо це помітно в останніх кілька років. Напевно, так пасивність і розв’язала руки браконьєрам. «Ще кілька років тому всі вони знали ім’я начальника рибінспекції. Тоді ним був Іван Білик. Його боялися і до таких обсягів їх злочинні дії не доходили. На сьогодні ж навіть не відомо до кого звертатися,» – додав пан Володимир.