На адресу редакції “За Збручем” надійшов лист від мешканця Почаєва, котрий обурюється проведенням масштабних будівельник робіт на території Лаври. На думку автора, це завдає шкоди безцінним пам’яткам архітектури. При цьому, як зазначає дописувач, представники влади та правоохоронних органів не реагують належним чином на порушення.

Подаємо лист у повному обсязі.

“Самовільні та безконтрольні реставраційні роботи на пам’ятках архітектури національного значення, будівництво нових споруд, прибудов, зникнення цінних історичних іконописів – і це ще не вичерпний перелік проступків монахів Почаївської Лаври.

Будь який турист, який відвідає православну святиню, може неозброєним оком пересвідчитись, як невідомі особи без жодної ліцензії та погоджень реставрують та перебудовують на свій смак дзвіницю 1871 р., Успенський собор 1972 р., підземний храм на честь Іова Почаївського 1774 р., а також змінюють увесь архітектурний ансамбль Почаївської Лаври.

Дуже болісно, коли на твоїх очах послідовно руйнують національне надбання, а ще важче усвідомити, що це робиться із мовчазної згоди тих структур, які б мали цьому запобігати. 

У минулі роки промосковські попи уже намагалися викрасти Почаївську Лавру, зареєструвавши усі історичні культові споруди за Московським патріархатом. Тільки суспільний резонанс та народний вплив змусили контролюючі органи оскаржити незаконні рішення реєстраторів та повернути історичні споруди Почаївської Лаври у власність держави.

І ось, здавалося б, перемога! Та ні! Отримавши в розпорядження національне надбання, керівництво Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника виявилось непрацездатним. Жодних  перевірок, жодних штрафів, жодних приписів та рекомендацій монахам Московського патріархату! Тільки проведеною Міністерством культури України інвентаризацією церковного майна констатовано втрату окремих історичних експонатів.

Чому правоохоронні органи жодним чином не реагують на подібні правопорушення? Питання риторичне. Залишається лише сподіватися, що  громадяни не дозволять знищити Святиню, а директор Кременецького-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника переосмислить мету перебування на займаній посаді та, нарешті, перейметься питанням збереження пам’яток архітектури”.