Сказати, що симпатиком твоїм великим був, не можу:

Ти міг слівцем міцним врубати, кулакам занадто волі дати

І у парламенті на хуліганистого хлопчака був схожий –

Прем’єр-міністра запросто на руки міг підняти

А ще бекграунд твій: кордон, автівки, Нідерланди…

Ну, не сприймалось це якось “гнилим” інтелігентом,

Тож думалось, що хочеш використати ті свої таланти

І у Верховній Раді скористатися моментом,

Але коли біда прийшла на землю нашу,

Й вона від згарищ та від крові побуріла,

Ти серед перших взявся бити, як би сам сказав, оту “паРашу”

І воював завзято, злісно, сміло

Але коли наказ “Вперед!” був – першим кидавсь ти вперед,

А не шукав причину, щоб попасти в лазарет   

В яремну ямку чи в артерію  на шиї – безнадійна рана ця

Над полем бою вознеслась твоя душа бійця,

А нам, живим, зосталось сумувати і гадати:

Якщо ти не Герой, то що ж належить героїзмом звати?