Ви пробували коли-небудь зігнути лом? Я пробував – не вийшло. Вдалося лише, знайшовши достойну приспособу, трошки вигнути.


Так і з людьми. І з суспільством. Пробують їх прогнути, крехтять – нічого не виходить. Мудріші – шукають ходи-виходи, тупіші – внаглу пруть напролом. Часто-густо і ті, й інші досягають успіху. Перші завдяки своїй хитрості і підступності, другі – виключно нашому тваринному страхові.

Найгидкіше, коли і перші, і другі – єдина команда, що грає в одну руку. Зіткнувшись з такими, маєш враження ніби доторкнувся до чогось мокро-холодно-липкого з нудотним запахом якого довший час не можеш позбутися. Після спілкування з ними відчуваєш повне моральне спустошення і фізичну відразу до самого себе.

Саме такі відчуття опанували мною, коли я послухав прес-конференцію очільників однієї політичної сили, яка думає, що вхопила Бога за бороду.

Але, чи насправді є так, як видається тим панам? Чи така вже переможна хода тієї політичної сили? І куди заведуть її такі поводирі.

Без сумніву, ріст присутності у місцевих органах влади – очевидний. Добрались таки і у міську раду, чого ще не бувало. Проте, коли добре придивитись, а тим більше, бодай трошки, проаналізувати – без емоцій, на зимну голову, вимальовується не така вже й веселкова картинка для репрезентантів.

Візьмемо, для прикладу, Тернопіль. Одразу мушу признатись, що порівняння будуть дещо некоректні. Цього разу не обирали обласну раду, але для демонстрації мушу порівнювати саме з нею.

На позачергових виборах, як пригадуєте, провладною партією вважався Єдиний центр, першим номером списку якого прошкував голова ОДА п. Чижмарь. І були у тому списку, як нині в іншому, очільники районів, керівні товар…от тобі на, панове управлінь і відділів всіх можливих адміністрацій, що саме у той відповідальний момент прозріли і вже не змогли уявити свого подальшого життя без цієї єдино правильної керівної і направляючої політичної сили. Така доля всіх служивих. Або коливатись й перемальовуватись у всі кольори веселки в залежності від коливань і окрасу «честі й совісті», або – на вулицю на вільні хліба.

Саме тому і виявляється панівною теза про проФФесіоналів на місцях. Іншими словами, хто б тими фахівцями не керував, аби лиш була вода у кранах і тепло в домівках. Згубна ця теза, панове, згубна. Ох не однаково, «чиїх» ці «холопи-фахівці» будуть. Чи Йосифа Віссаріоновича, чи Адольфа Алоїзовича, чи ще якого Яновича з Федоровичем. Якщо ми дійсно Громадяни, нам не повинно бути однаково те, з чиїх рук ми зарплату отримуємо. Ось що усвідомити потрібно панове-управлінці. Маю підозру, що самі вони й ту тезу розвивають і підживлюють.

Так от. Якщо уважніше придивимось, побачимо, що того безхребетного болота завжди відсотків 10-12 плюс-мінус 2. Не більше. Їх завжди стільки було. Пригадаймо, хоча б сумнозвісну ЗаЄДу. Решту, набирають мажоритарними. А тут вже від нас залежить. Від нашої продажності. Маю на увазі й електорат і тих, хто рахує.