У розвідників чи шпигунів, це як кому зручніше, є такий прийом, як «операція прикриття».

.

Не так давно сторінки місцевих друкованих ЗМІ та інтернет-видань сколихнуло повідомлення про групу ентузіастів садово-городньої справи, об’єднаних у громадську організацію «Калиновий цвіт». Щоправда, поіменно встановити новітніх «мічурінців» допоки не вдалося. Але, з часом, я сподіваюсь таки вдасться. Очевидно, діючи на випередження, владі порадили вже самій оприлюднити інформацію про інших поборників прав городян-незаможників та розбудову, нібито, здешевленого житла чи то на тих таки переданих цукроварнею землях, чи на яких інших.

Мудрий пан в окулярах та при бороді продемонстрував світлини, на яких стрункими рядами красуються, наче лялькові, будиночки. Гарні світлини, гріють душу. Можна сперечатись, звичайно, щодо архітектурних достоїнств чи недоліків запропонованих проектів. Але – не будемо. Образити художника може кожен.

Я не про це. Переглядаючи новини, раптово напав правець. І нав’язлива думка, що вже бачив щось подібне. Ще й не так давно. Коли ж згадав де і коли, а тим більше від кого – здивуванню моєму не було меж. Вже на злеті передвиборної кампанії демонстрував щось подібне захопленій публіці не хто інший, як молодий претендент на мерське крісло, твердий УНПівець і, за сумісництвом, керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда. Ще тоді я мав необережність висловити припущення, що проекти, таке враження, з Інтернету стягнуті, бо надто все ляльково виглядало. Та хто на це звертає увагу, коли солодкі обіцянки так лагідно пестять вуха? Забудову пропонувалось вести, щоправда, на львівському напрямку й аргументацією про майбутнє надання земельної ділянки саме цій конкретній фірмі був той факт, що ніхто інший чогось схожого запропонувати не спромігся. Ті самі слова чуємо й зараз. І вже навіть будівельник-новатор не заїкається про наявність у нього готових проектів котеджного містечка, які так пишно рекламувались напередодні виборів. Хай буде це на їх совісті.

Тепер трошки ближче про ціни. Великим досягненням і преференцією для посполитого люду подається ціна квадратного метра житла у цих будиночках – «якихось» 4.000 (чотири тисячі ) гривень, або 500 (п’ятсот) вічнозелених американських карбованців. Така дрібничка. Знаєте, як кому. Не хотілось, але – мушу. Лише краєм ока, та й то випадково, заглянув у мерську декларацію. Виявляється дружина мера заробила за рік коло 20.000 (двадцяти тисяч) гривень. Для простоти наступних обрахунків – 4.000 (чотири тисячі ) доларів США. Тобто, у місяць заробіток складав щось біля 1700 гривень. Як для Тернополя – середня зарплата. Припустимо хатинку захоче купити сім’я у складі трьох осіб. Дорослі працюють з середньостатистичною оплатою праці. Площа помешкання на сім’ю у будиночку складає 60м2. Задекларована вартість становить приблизно 240.000 (двісті сорок тисяч) гривень, або $30.000 (тридцять тисяч). Знову ж таки, припустимо, що сім’я житиме лише на зарплату одного з них. Щоб придбати це «здешевлене» чудо архітектурної думки сім’ї потрібно робити накопичення, живучи  впроголодь й відмовляючи собі у найнеобхіднішому, протягом 12 (дванадцяти) років. Реально? Якщо на виплату, принаймні, на двадцять років – так. Підуть на це будівельники? Сумніваюсь. Ще маленький штришок. Тоді ж таки, у передвиборчій кампанії, ще один з кандидатів обіцяв житло за  $250/м2. Дехто насміхався і називав це популізмом. Не вирішуйте зопалу. Саме вказана ціна найбільш наближена до собівартості. Сумніваєтесь? Хай будівельні «магнати» дадуть розрахунок. Тоді посперечаємось.

На завершення. Говорячи про «операцію прикриття», малося на увазі відволікання уваги громади міста від досить делікатних земельних питань. Свідомо у натовп кидається, на перший погляд, благородна ідея забезпечення житлом нужденних. Гра цифрами і термінами зачаровує вдячного слухача. А в той самий час проводиться банальний «дерибан» ще «нероздерибаненої» земельки. Як на мене, подібне «кіно» виборцю подобається. Тоді, що ж…

Розслабтесь і отримуйте задоволення.

Олег Мартинюк

Фото “20 хвилин”