Дочекався многотерпеливий люд свого часу. Збуваються найсміливіші мрії та забаганки. Ще трошки і заживемо ми у казковому місті, де панують справедливість з відповідальною владою, при ідеальному  порядку.

Щоправда, допоки що на папері. Але вже скоро, дуже скоро все буде саме так.

Нова мелодія зі старими словами.

Сьогодні в дверній клямці отримав і я цю перепустку в рай. Прочитав і просльозився. Молодця, хлопці, молодця.

Потім сів, напився теплої гарбати з мелісою і переглянув отримане.

Ба, знайомі не тільки слова, а й обличчя. І той депутат, й інший, як не міської, то обласної ради. Тиснення нормалізувалося, сльози висохли. І набрався я злості невимовної. Знову з мене хочуть зробити пальне для своєї машини, знову хочуть скористатися мною для комфортного входження у владу. Дорогі мої, а що вам, таким справедливим і відповідальним заважало минулих чотири роки будувати цей ідеальний порядок? Який такий злий геній стояв на перепоні облаштування дитячих майданчиків, озелененню та благоустрою наших вулиць, їх освітленню, ремонту ліфтів та під’їздів, облаштуванню смітників? Танцюристи, ви наші невправні. То що заважало?

Ми ще почуємо на ці запитання «достойні» відповіді, причини завжди знайдуться. Сотні, а то й тисячі. Але, принаймні, я в них не повірю. Тому що потрібно шукати не причини, а можливості. А ви цього робити не вмієте. От в чому біда.

Колись давно, десь у середині 90-х, я зробив для себе один дуже важливий висновок. У політиці існують, як руйнівники, так і творці-будівничі. На якомусь етапі розвитку суспільства, держави роль руйнівників є неоціненною. Скажімо, так було на зламі 80-90. Потім вони повинні, об’єктивно, відійти давши дорогу творцям. І чим скоріше, тим краще. Краще для всіх.

На жаль ви – руйнівники, які запізнились з відходом. А з руйнівника ніколи не буде творця. Це – логіка життя.

Не обманюйте нас.