Невдячна це справа – копирсатись у брудній білизні. Тим паче, коли білизна – чужа.

Чого тільки не наслухаєшся. Чого тільки не надивишся.

Проте, комусь же потрібно і це зробити. Коли, невмиваки, самі не хочуть цю білизну змінити та добряче випрати. Доводиться це робити іншим.

Перший дзвіночок про те, що не все гаразд у Батьківському домі проторохтів на виборах 2006 року. Хоча і вибороли перше місце з досить пристойним результатом ( майже 25% ) , і випередили заклятих любих друзів більш як на 5%, все таки, якесь відчуття тривоги було присутнє. Викликане воно було 5% результатом Батьківського кандидата на виборах міського голови. Не було у цьому логіки, результат суперечив здоровому глузду. Коли особистий рейтинг кандидата вищий від загально партійного – це прийнятно. Ну, буває так. І, до речі, у всіх решти саме так і відбулось. А тут – такий конфуз. Ще б можна було погодитись на різницю у 3-5%, але не 20.

Вдруге продзвеніло на позачергових виборах в обласну раду 2009 року. Не до кінця зрозумілі рухи центрального керівництва у цьому плані, як на мене, були викликані невнятною поведінкою місцевого керівництва і відсутністю його чіткої позиції, а тим більше готовності, щодо виборів. Простіше кажучи – не готовий був місцевий Батьківський кораблик до автономного плавання. Не звик самостійно борознити простори політичних морів. І капітан виглядав так собі. Як результат – четверте загально командне (партійне) місце, тупа відмова від входження в обласну раду, в наслідок чого – відсутність у владі на обласному рівні.

Проревіло втретє на цих місцевих виборах. Хай вибачать мене всі прихильники цієї політичної сили, але промовчати – значить добити хворого. Казочки про, так зване, клонування, залиште собі і решті, перепрошую, недоумкуватим. СЕРЙОЗНУ ПОЛІТИЧНУ СИЛУ КЛОНУВАТИ – НЕМОЖЛИВО! Значить сила у вас така, що надається до клонування. І, якщо ви насправді хочете видужати, проблеми шукайте – не ззовні, А В СЕРЕДИНІ. Шукайте винних не серед оточуючих, а у своєму колі, посеред себе улюблених. А так – прохукали і міську раду. Про те, що не зуміли знайти і виставити кандидата на міського голову, взагалі мовчу. Успіхи в районах – піррова перемога. Райони – справа надто тонка і делікатна.

Який можна зробити з цього всього висновок? На превеликий жаль, через недолугість місцевих партійних князьків, згадувана політична сила не змогла стати реальною противагою, з одного боку правим(?) радикалам з їх популістськими (у гіршому розумінні цього слова) гаслами, з іншого –вільно-ліберальному проросійському(інтернаціоналістському, а точніше – космополітському ) угрупованню крупного капіталу, що всмоктує в себе наче губка всіх і вся на своєму шляху.

Що ж залишається? Як у тому «бородатому» анекдоті: «Сестричко, а може в реанімацію? – Лікар сказав в морг, значить – в морг!»

А може, все таки, – реанімація?