Вичитав у новинах. У Харкові Януковича зустрічали Добкін і Кернес. Тут можна б було поставити крапку. Для усвідомлення глибинної сутності нинішньої влади – розумному достатньо.
Я за цю владу не голосував. Скажу більше, я голосував за зовсім іншу владу, у двох турах, про всяк випадок скажу про це найбільш допитливим. Тому, як для особи – це не моя влада, як для громадянина з цією владою я приречений жити. Питання в іншому, як ставитись до її очільників. Ось тут у мене виникають складнощі.
Відомо, що Батьківщина і держава не тотожні поняття. Батьківщину, як і саме батьків не вибирають. Ми народжуємось з ними. На жаль, Батьківщина і держава, часом, не співпадають навіть територіально, не кажучи про ментальність. Чим більші розбіжності тим важче наше існування в державі. У разі перебування особистості в опозиції до влади виникає потреба вироблення такої моделі поведінки громадянина щоб і закцентувати свою опозиційність, і не переступити межі за якою – анти державництво. Це надзвичайно важко.
Проте, повернемось до очільників. За 20 років незалежності, мені не було соромно за керівництво держави протягом, може, років двох. Це тоді, коли при кермі стояла одна неоднозначна, у всіх відношеннях, особа. Решту часу – горів від сорому.
Наша влада – це влада васала, не сюзерена, якщо хочете, влада «капо», а не «боса». Ще простіше, влада не голови колгоспу, а бригадира. Колись існувало таке поняття, як «номенклатура». Ми знайомі з ним, переважно, з негативним відтінком, з гіркотою песимізму. Хоча, при незаангажованому аналізі, можна віднайти у цій номенклатурній системі більше переваг, ніж недоліків. Скористаймося абстрактним прикладом. Маю на увазі таке. Особа, що обіймала посаду секретаря парткому одного з цехів потужного підприємства, ніколи не могла бути призначена на посаду, скажімо, першого секретаря райкому партії. Просто, – НЕ-МОГ-ЛА. Так само, як і начальник цього цеху не міг бути призначений головою райвиконкому. Система номенклатури була своєрідним фільтром з відбору кадрів. І коли ТАМ вирішили, що для Івана Івановича стеля – інструктор обкому, то той таки Іван Іванович НІКОЛИ Б не став першим секретарем. Негативи існували винятково в суспільно-політичному плані. Обов’язковість належності до правлячої партії. Без обговорень. Щоправда, існували винятки. Їх можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Ця система була зруйнована. Нічого взамін запропоновано не було. Ну ці всі академії при президентах до уваги брати не будемо. Ми вступили в епоху товарно-грошових відносин, де товаром виступають державні посади. Саме тому знаходимось там, де знаходимось. Саме тому дивуємось новим призначенням і відставкам, шукаємо глибинні причини,течії і камені.
А все виявляється банально просто. Механізм товарно-грошових відносин в дії. І не треба шукати чогось іншого. Не знайдете.
Фото “Сегодня”