В п’ятницю вночі в Суходольську Краснодонського району Луганської області на шахті “Суходольська – Східна” ПАТ “Краснодонвугілля” стався вибух.

.

На аварійній ділянці шахти перебували 28 гірників. 18 гірників загинули, двоє госпіталізовані з опіками й травмами різного ступеня тяжкості. Доля вісьмох гірників невідома.

Група компаній “Метінвест” володіє ПАТ “Краснодонвугілля”.

Депутат від Партії регіонів Ринат Ахметов є президентом компанії СКМ, яка володіє міжнародною вертикально інтегрованою гірничо-металургійною ГК “Метінвест”.

На шахті імені Бажанова ГК «Макіїввугілля» Донецької області, того ж таки дня, впав баштовий копер – установка, що забезпечує подачу вугілля на поверхню. В той момент у ньому знаходилися 14 людей – переважно жінки, які управляли роботою підйомників і конвеєра. Зараз із-під уламків дістали 4-х поранених і сімох загиблих.

Чорні жнива чорного золота продовжуються. На часі називати його не чорним, а кривавим золотом з присмаком людського тліну.

Вже оголошено, що власники шахти «Суходольська – Східна» виплатять по одному мільйону гривень сім’ям загиблих гірників. Близько восьми мільйонів гривень перераховано з державного бюджету.

Як не цинічно це звучить, але сім’ям загиблих шахтарів пощастило (звучить дико), що їх сини, батьки, брати працювали легально на шахті, де реальним власником є найбагатша людина України і не останній член партії влади. Пощастило…  Тим, які горбатяться на нелегальних копанках, що фактично належать служивому люду, від останнього мента з прокурором до найнижчого чиновничка стрункої вертикалі влади, щастить менше. Немає людини – немає проблеми. А бажаючих працювати – хоч греблю гати. Які там виплати, які дні жалоби? Загін не помітив утрати бійця і крокує далі в ногу. Набиває калитку свого ненажерливого пана по саме нікуди.

Мало не щомісяця поповнюється сумна статистика жертв шахтарських трагедій. Черговий президент з черговим прем’єром в чергове очолять чергову комісію з розслідування. З напускним сумом щось просичать у телевізор, потиснуть руки дружинам і матерям загиблих, «відстібнуть» якусь дещицю наших з вами грошей з державного бюджету і, з почуттям виконаного обов’язку, повезуть свої натруджені дупи у заміські резиденції місцевих божків, де на них вже давно чекає «накрита» запопадливими чинушами «поляна». От і все. І так з року в рік. Десятиліттями.

Ні, звичайно, знайдуть стрілочника і пригрозять показово покарати. А, може, і покарають. Потім, якось забудеться і покотиться по накатаній. Так було, так є і так буде.

Ми всі знаємо, бодай приблизно, кому належить Донбас зі всіма його підприємствами, шахтами і реєстровим людом. І не було б нарікань, якби хазяїни-батюшки були зразковими господарями й благочинними піклувальниками. Так – ні! Останніми роками щось виключно на видовища перемкнулися, взагалі про хліб забули. Народ мовчить, не нарікає, навіть навпаки, б’є «брава» і в руки цілує. То, може, того й вартує?

Не пасує в біду збиватися на рахування грошей, а тим більше похоронних. Але візьму гріх на душу, хай вибачать мене люди. За загиблих «хазяїн» обіцяв по мільйону. Вже зараз їх – вісімнадцять. Державні «пахани» відстібнули ще вісім. Маємо – двадцять шість. А не можна було ці гробові направити на модернізацію тих довбаних шахт? До того як сталася біда. Не знали що трапиться? Та прекрасно знали, бо вичавлювали з захирілих «флагманів радянської доби» останні соки на устаткуванні, введеному в експлуатацію в повоєнні роки відбудови Донбасу. Копер збудований у 1958 році. А може не варто було купувати чергового бразильського «пляжника» за десятки мільйонів євро для задоволення власних хворобливих амбіцій чи скромну хижку на берегах Темзи за мільярди, а пустити ці кошти на модернізацію виробництва та засобів безпеки. Не фахівець я у гірничій справі. «Специ», де ви? Агов! Чому ви мовчите!?

І до кого це я звертаюсь? Та «по барабану» їм всім. Капає якась копійчина, а судячи з росту особистого достатку, немаленька, от і добре. Їм – добре. А ми – діти Хама і внуки Ханаана для них – придорожній порох. Раби рабів. Влаштовує?

Олег Мартинюк