Намічений на 19 березня 2011 року з’їзд партії «Наша Україна» скасовано. Напевно, не вартувала б ця подія нашої уваги, якби не одна деталь. Почесним головою названої партії є третій президент України Віктор Ющенко.

Хочеш не хочеш, а подія непересічна. Одразу навколо скасування з’їзду почали роїтися різного роду домисли і припущення. Одні говорили, що, нібито, виник недитячий конфлікт між двома лідерами партії – Ющенком і Наливайченком за переділ сфер впливу на партію й обсягу повноважень кожного з фігурантів. Інші, оком не моргнувши, повідомили громадськість, що скасування з’їзду мало місце через технічні причини непідготовленості нового Статуту партії, а всі вище окреслені припущення є інсинуаціями, провокаціями і намаганням вкинути кістку розбрату у нечувано монолітну політичну силу. Ще інші посилались на недомагання почесного голови, що одразу ж було спростовано дружиною лідера – Катериною. Ну, їй краще знати. Говорилось і про істерику почесного глави та зовсім меркантильні підвалини конфлікту. Проте, я в це не вірю. Мова ж про високе, про ідеологічну партію та керування нею. Чи не так?

Тим не менше, з’їзду не відбулося, ба, більше – почесний голова навіть був відсутній на засіданні політради, де приймалось рішення про перенесення з’їзду на більш пізні строки. Десь, на місяць-півтора. Ну і Бог з ними, сказали б ми. Нам від цього що? Але мені, як людині небайдужій, людині, яка щемко переживає за долю «Нашої України» – не однаково!

Знаючи, звичайно, за чутками та відкритою інформацією, про нелегкі часи колись владної партії, мене дивує позиція, а радше її відсутність, так би мовити рядових членів партії. Та, навіть не рядових, а, бодай, керівників місцевих організацій. Чи, не дай Боже, у них така сама ситуація, як у нас: організації є, а членів – катма. «Розлізлись між людьми, як мишенята», – говорячи словами класика.

Якщо саме так йдуть справи, запропоную один рецепт. Не всім він може сподобатись. Але рецепт дієвий.

Згадаємо, для початку, правила математики. Не всі. Множення. Якщо пригадуєте, множення будь-якого числа, величини на нуль – дає в результаті нуль. Саме так. Сьогодні пан Ющенко – абсолютний політичний нуль. Це моя думка і я свідомий того, що не всі її поділяють. А мені це й не потрібно. Тому, навіть мінімальна присутність цієї величини (а нуль – також величина) у партії робить її шанси на політичному полі України нульовими. Мені здалось, що з приходом у «Нашу Україну» Наливайченка, за великим рахунком політика молодого, не обтяженого досвідом візантійства і своїм баченням партії, як організму, – відродились мінімальні шанси на виживання. Пан Наливайченко, принаймні, у публічних виступах, дав надію на трансформацію, з відверто лідерського парт проекту – «Нашої України» у європейську, не за своєю назвою, як деякі, партію нового типу. Тобто, збудовану, на природних засадах піраміди, а не перевернутої з ніг на голову хисткої будови, яка тримається виключно на вмінні балансувати глави-еквілібриста. Збудовану не за примхою однієї особи, а за необхідністю, ініційованою широким загалом. Так здавалось.

Останні події у цій партії підтверджують мої найпесимістичніші прогнози. Безславний кінець – за рогом.

А тепер до назви статті. Не буду травмувати чутливого читача й одразу поясню. У грецькій міфології дуже багато цікавих персонажів. Саме серед них я і відшукав Антея, Діоніса, Гіацинта з Нарцисом. Не буду переповідати легенду. Кому цікаво – знайде сам. Завдяки цій легенді в побуті з’явився такий термін як «нарцисизм». Вчені мужі перейняли його і він отримав свою приписку в медицині. Наукова література кваліфікує його наступним чином. Нарцисизм – риса характеру, яка полягає у виключній самозакоханості.

В психології та психіатрії – розлад особистості, що характеризується переконаністю у власній унікальності, особливому положенні, перевазі над рештою людей; завищеною думкою про свої таланти і досягнення; самопоглинання фантазіями про свої успіхи; очікуванням безумовно хорошого ставлення і беззаперечного підпорядкування від оточуючих; пошуком захоплення оточуючих для підтвердження своєї унікальності та значущості; невмінням проявляти співчуття; ідеями про власну свободу від будь-яких правил, про те, що оточуючі їм заздрять.

Ось така невесела стаття вийшла у мене. Я обіцяв рецепт. Будь ласка. Потрібно просто набратись сміливості і сказати у вічі самозакоханому Нарцису. Ти – нуль, нуль абсолютний і круглий. Від тебе у цьому житті ніколи нічого не залежало і не залежить. І став ти тим, чим був протягом п’яти років не завдяки своїй унікальності, а через прикре непорозуміння. А залишишся у пам’яті народній як найбільша його, народу, помилка. Рекомендую спробувати.

Олег Мартинюк