Зранку, виходячи на зарядку, знову виявив на сходовій клітці декілька недопалків. І це – попри порозвішувані на всіх поверхах  написи “Прохання не курити”.

Такі звертання тут були не завжди – одного разу, коли мене вже допекли  “бички” та дим у коридорі, я наклеїв на кількох поверхах звернення такого змісту: “Двоногі бики! Не куріть у коридорі!”. Сусідка, інтелігентна жіночка, дізнавшись від мене, що це – справа моїх рук, докірливо похитала головою і прочитала мені нотацію на предмет того, що до всіх людей треба ставитися з повагою, шанувати їхню гідність, дати їм зрозуміти, що вони люди, і тоді в їхніх серцях, можливо, пробудиться щось людське… У мене не було ні часу, ні особливого бажання вступати в дискусію, я лише знизав плечима. Написане мною зникло того ж вечора; на їх місці з’явилися уже згадані прохання не курити, але недопалки в під’їзді  не перестали тішити око. Можливо, слід було написати ще ввічливіше, щось на кшталт “Уклінне прохання не курити”, або “Зробіть ласку – не куріть” – дивись, якась тонка душа, можливо, і взяла б до уваги…

Коли щодня натикаєшся на оті недопалки, недбало кинуті в під’їзді; на розбиті пляшки і використані шприци; коли бачиш, як величенькі псюри гасають алеями парку без повідка, та ще й ледь не на кожному кроці чуєш огидні матюки, то… ота наша хвалена свобода якось поволі перестає тішити. Навпаки – дедалі більше утверджуєшся в думці, що в наших умовах вона означає, найперше, можливість для бидла виявляти усю мерзоту своєї натури. Без жодних стримуючих чинників.

Он і під час однієї з останніх толок, як повідомлялося, для транспортування сміття  з парку «Загребелля» знадобилося декілька вантажівок. Ентузіасти-бігуни (спасибі їм за це) прибирали зелену зону, але завтра, підозрюю, знайдеться втроє більше сучасних неандертальців, які знову старанно запаскудять її. Бо вони розуміють свободу саме як даровану можливість робити все, що заманеться. Кинути порожню пачку з-під сигарет, недопалок, пластикову пляшку чи упаковку від чіпсів просто на тротуар чи у під’їзді будинку; залишити купи сміття і залишки багать після «культурного відпочинку» в лісопарках стало для багатьох наших співгромадян, особливо молодих, своєрідною ознакою «хорошого тону». Чим вони керуються при цьому? Можливо, вважають такі дії своєрідним “рекомендаційним листом”, візитівкою на шляху в Європу? Тоді – вперед! Вона з нетерпінням чекає на нас, отаких. Чекає й не дочекається…

Ігор Дуда