“Сили оборони …використали далекобійні ракети ATACMS для ударів по двох аеродромах в окупованих Росією Луганську й Бердянську. Протягом останніх кількох днів США таємно відправили в Україну невелику кількість ракет. Модифікація ATACMS, яку отримала Україна, має дальність до близько 160 кілометрів” (The Wall Street Journal).

“Ми вважаємо, що це забезпечить значне посилення можливостей України на полі бою без ризику для нашої військової готовності” (представниця Ради нацбезпеки США Едріен Уотсон).

“Сьогодні особлива вдячність Сполученим Штатам. Наші домовленості з президентом Байденом виконуються. Виконуються дуже влучно – “атакамси” себе показали” (Президент України Володимир Зеленський).

“Добра крашанка до Великодня”, – кажуть в нас. У наших запеклих “братів” на схожі випадки є їхнє “Хороша ложка к обеду”. Значення обох висловів однакове: усе бажано робити своєчасно, тобто саме в потрібний момент.  Після трапези (чи замість неї) ложка придатна хіба що для ще одного улюбленого на північних болотах заняття – гри на отих самих ложках. Або ж для виготовлення тамтешніми зеками “заточок” на зонах. Але головне її призначення, звісно, не це. І саме з ним пов’язані згадані вище прислів’я.

Подібно до того, як їдцеві за столом потрібна ложка, військовим на війні необхідні знаряддя, які дають змогу завдавати ударів по противнику. Чим вони ефективніші, більш далекобійні, тим краще. Як і краще, коли тих знарядь є в достатній кількості та ще й із запасом. Від наших військових аналітиків не раз доводиться чути, що задуми командування ЗСУ часто впираються в обмежені можливості завдавати разючих ударів по ворогові на значну відстань – до 300 км. Якби така можливість була, росіяни не почувалися б надто, як вони кажуть, “вольготно” у своїх тилах. І їхній керченський міст вже, можливо, не забезпечував би транспортний зв’язок материкової росії з Кримом. Та що там казати – багато чого вдалося б, напевно, змінити в бойових діях на нашу користь. Але тут на часі згадати іншу приказку росіян: “Скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается”. Україна тривалий час зверталася до США з проханням надати нам тактичні ракети ATACMS, які здатні вирішувати описані вище завдання. Зверталася (і звертається) у не дуже почесній позі прохача, мотивуючи свої побажання роллю форпосту західного світу проти російської тиранії, яку виконує ціною великої крові й великих руйнувань ось уже близько двох років. Однак US President Джозеф Байден, якому тернополяни ще недавно дякували на міських сіті-лайтах за поставлені гаубиці 777, як повідомляв його радник з нацбезпеки Джейк Салліван, тривалий час був проти надання Україні ATACMS. Мотив цього вже добряче набив оскомину: прагнення уникнути “ескалації конфлікту”. Ми зі своєї дзвіниці схильні сприймати це як прояв надмірної та невиправданої з точки зору історичної перспективи обережності; американці ж (вкупі з Західною Європою) переконані, що за нинішніх умов це найбільш доцільна політика. Звідси – і манера відповідей на прохання України про надання досконалішого озброєння (“Вашингтон продовжує переглядати додаткові спроможності, яких потребує Київ” і навіть “Передача Україні далекобійних ракет ATACMS не виключена”). Оте “продовжує переглядати” – майже з царини теорії відносності: те, що нам здається неприпустимими витрачанням дорогоцінного часу, американці схильні вважати ретельним зважуванням усіх “за” і “проти”. Вони можуть дозволити собі таку розкіш – на них, як мовиться, не капає. Точніше, не падає з неба нічого смертоносного. А, може, омріяна  крашанка вже була в нас, а розмови на цю тему велися з метою замаскувати реальні поставки?  Малоймовірно – уже, напевно, був би розголос від її застосування. Дали модифікацію на 160 км – замість 300 км, про які Україна неодноразово просила? Радійте тому, що дали, а то знову скажуть без зайвої дипломатичності, що ми виявляємо невдячність. А, може оті, 300-кілометрові й значно страшніші для росіян , як у приказці, надійдуть ближче до Великодня? Разом із обіцяними ще раніше й приблизно на ту ж пору F-16? Можливо, але скільки види стече до того часу?

Не кажучи про те, скільки української крові проллється…