За трохи більше 500 днів з часу перемоги Майдану одна з твердинь Революції Гідності стає територією повзучого реваншу.

АТО, траур, скорбота, жалоба, День жалоби скорботи, загиблий, боєцьУ той час, коли мовчать та люструють один одного громадські активісти, міряються силами фейкові і нефейкові автомайдани та волонтери, колишні прислужники режиму Януковича і Хоптяна, переживши неприємний для них 2014 рік, поступово піднімають голови. Як гриби після дощу, біло-блакитні засновують нові осередки партій, створюють громадські рухи, стають меценатами та пробують сили як волонтери, а для декого навіть відчинилися двері нової влади.

Першим пішов на співрацю з колишніми регіоналами тимошенківець Крисак. Під час його тимчасового управління областю почали повертатися старі кадри. Повернулася з опали “протоколістка” часів Хоптяна Безпоповцева. На посаді заступника голови ОДА з’явився екс-есдек та екс-регіонал Іван Бабійчук. За збігом обставин, останній виявився давнім товаришем порошенківця Барни, який йому “вручив ключі” Білого дому. Невідомі загалу колишні регіонали почали тусуватися в кадровій обоймі та претендувати на посади інших заступників Барни. За ними потягнулися у Білий дім серетні, федики та інші прислужники кривавого режиму. Хтось повернув посаду, хтось, зодягнувши нову маску, розвішує передвиборчу локшину, інші – примостились у черзі, демонструючи бажання прислужувати новій владі.

За рік світ і справді перекинувся з ніг на голову.

Фігуранти майданного Стовпа ганьби часу даремно не втрачають. Вигнаний з училища рупор Хоптяна та Гоча регіонал Павло Федик уже розпинається в осаннах Степану Барні. Довірена особа Януковича, “герой” в тому числі застіль у Хоптяна – “волонтер і меценат” АТО. Син одіозного Муца – на чолі партії майданівців. Колишні бандити і криміналітет вдають громадських активістів. Міськдеп-регіонал подався у спонсори свята, яке організовує потенційний кандидат у мери від “Самопомочі”. Цей перелік можна ще довго продовжувати.

Тим часом на фронті продовжують гинути прості хлопці. І воюють вони, напевно, за іншу країну. За країну вільних людей, за нові і чисті ідеали. Без прислужників колишних катів, без нових “кровосісів” на тілі держави. За країну, вистраждану на Майдані і на війні.