.

Непересічне судове засідання відбулось минулого тижня в Апеляційному суді Тернопільської області. Того дня на юридичному ристалищі зійшлись досвідчений юрист, екс-прокурор Тернопільської області, а нині відомий в Україні адвокат Богдан Ференц і державний обвинувач, старший прокурор відділу прокуратури Тернопільської області Олександр Семенець.

.

Про це пише газета “Номер один”.

«Героєм дня» був чинний міський голова Бережан, підполковник міліції Володимир Музичка. Свого часу правоохоронця було звинувачено в отриманні 255 тисяч грн. хабара. Розгляд справи триває вже 2 роки.

Річ у тім, що державний обвинувач оскаржив постанову Тернопільського міськрайонного суду стосовно повернення в обласну прокуратуру на додаткове досудове розслідування кримінальної справи, порушеної проти пана підполковника за хабарництво. І хоча подія свого часу набула неабиякого резонансу, поки тривало слідство та суд, події того дня призабулись…

Гроші у конверті

Отже, 4 грудня 2009 року в Бережанах приблизно о шостій вечора підприємець Іван Р. у приміщенні власної діагностичної лабораторії передав тодішньому начальнику відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району МВС України в Тернопільській області Володимиру Музичці конверт. Зрозуміло, всередині були гроші – 2 тис. 200 грн. та 1 тисяча 100 доларів (за курсом Нацбанку 8 тисяч 789 грн.). При цьому посадовець, сховавши «презент», одразу нагадав: це ще не все, найближчим часом чекатиме решта суми. Та не судилося, був затриманий співробітниками Служби безпеки. Однак під час слідства і в суді обвинувачений категорично заперечував свою провину, стверджуючи, що в 2008 році позичив комерсантові 12 тисяч доларів і ось той повернув борг. Мовляв, збирається на пенсію, відтак замислюється, чим «прикрасити» власну старість. А тут якось зустрів Івана. Той зізнався, що хотів би відкрити підприємство та проводити техогляд автотранспорту. В силу своїх службових обов’язків В. Музичка добре знав і законодавчу базу у цій сфері, і нюанси самого техогляду, відтак запропонував кошти, щоб започаткувати бізнес. Також домовились, що після виходу на пенсію будуть працювати разом, 50 на 50. Ніби Іван тоді погодився, кошти взяв, справу відкрив, але повертати борги не поспішав, стверджував підполковник, аж поки високопосадовець не почав вимагати хоча би розписки. І тоді Іван зателефонував і попросив ввечері о шостій зайти у лабораторію за грошима.

«Рекетир» у погонах

Звідки у принципового правоохоронця 12 тисяч «баксів»? Продав гараж, чітко відрапортував той. Проте чомусь не зміг надати суду договору купівлі-продажу. Тим часом слідство встановило, що добродієві Музичці у Бережанах належить приватний будинок, частина квартири та земельні ділянки. Відтак це підтверджувало слова підприємця, що вже півроку, починаючи з лютого по серпень 2009 року, він платить таку собі данину спритному посадовцю в погонах. Характерно, що правоохоронець намагався зберегти гарну міну під час поганої гри, тобто встановив таксу: 200 грн. за перевірене авто. У двадцятих числах кожного місяця В. Музичка приїжджав на станцію техогляду, ретельно переглядав документацію та підраховував розмір своєї частки. Варто зазначити, суми «набігали» різні – від 20 тисяч до 55 тисяч грн. Загалом, зазначив потерпілий, йому довелось сплатити 255 тисяч грн. Це більше, ніж у 500 разів перевищує тодішній прожитковий мінімум. Відтак мова йшла не просто про хабар, а за щомісячну чималу данину. Причому підполковник не раз підкреслював, що може «посприяти» припиненню діяльності приватного підприємства Івана Р. Якщо ж той буде платити певні відсотки, навпаки, зобов’язується не чинити йому перешкод.

Щоб покрити витрати, зізнався комерсант, йому доводилось приховувати від податкової справжню суму доходів. Тим не менше, за повідомленням Бережанської податкової інспекції, Р. протягом 2009 року отримав понад 290 тисяч гривень виручки. Дружина підприємця підтвердила, що вона вела бухгалтерію фірми, здавала в контролюючі інстанції звіти, при цьому навіть не підозрювала про існування «даішного даху» на підприємстві чоловіка.

«Доконсультувався» до штрафу

У суді Володимир Музичка неодноразово підкреслював, що добре знав нормативно-правові акти та користувався ними по службі. Також з початку 2009-го постійно контролював і консультував «підшефного», переглядав видані ним протоколи перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час техоглядів. Проте це не завадило підприємцю трохи «нахімічити» – видати документи про проведення техогляду транспорту, що не відповідає державним стандартам. За це Івана Р. місцевий суд оштрафував на 1700 грн. Питається, як же начальник відділення Державтоінспекції консультував бізнесмена, що на того навіть склали адмінпротокол?

Намагаючись довести платонеспроможність Івана Р., звинувачений у хабарництві правоохоронець намагався переконати, що бізнесмен у боргах, мов пес у реп’яхах: напозичав у декількох різних банках кредитів, а повернути не спроможний. Тому й у Музички гроші взяв, а вчасно повернути не зумів.

Пробуючи переконати суд у непричетності свого підзахисного до звинувачень у хабарництві, адвокат Богдан Ференц підкреслив: «Навіть суд не може встановити істини. Отримані гроші – не вина, а помилка обвинуваченого». Щоправда, пояснити суть помилки не зумів.

Суд засудив суд

У своїй постановочній частині суддя Тернопільського міськрайонного суду, по суті, звинуватив досудове слідство у непрофесійності, формальному підході розслідування, що не було проведено в повному обсязі всіх необхідних оперативно-розшукових заходів. Тому в суді не змогли довести вину обвинуваченого.

Натомість в апеляції державний обвинувач Олександр Семенець нагадав: «Відповідно до статей 303 та 304 КПК України, суд вправі як за своєю ініціативою, так і за клопотанням інших учасників судового розгляду викликати в судове засідання додаткових свідків і допитати їх, проводити додаткові чи повторні допити. Таким чином суд першої інстанції міг усунути вказані протиріччя в судовому засіданні.

Відповідно до статті 323 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішні переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, однак вказаних вимог закону суд не дотримався».

Проаналізувавши всі «за» та «проти», апеляційний суд Тернопільської області відправив карну справу на нове розслідування у Тернопільський міськрайсуд. Щоправда, розглядатиме її вже інший суддя.

Жанна Попович, “Номер один”