У селі Грабовець Великогаївської громади, що на Тернопільщині, освятили церковний дзвін пам’яті загиблого військового Миколи Пителя.

Про це Суспільному повідомив настоятель храму Покрови Святої Матері Божої УГКЦ Михайло Піняга. Дзвін придбала сім’я військового.

“22 грудня 2022 року загинув воїн з нашого села Микола Питель. І родина після його поховання мала намірення щось пожертвувати, залиши пам’ять про нього. І в нас є два місця, де колись були дзвони. Ми їх шукали, ці старі дзвони: біля церкви, в людей питалися, десь ці дзвони поділися під час Другої світової війни. Ті, що залишилися, то ще ми віднайшли, а цих не було. І я запропонував, якщо вони мають такі намірення, бажання, придбати церковний дзвін і назвати його на честь пам’яті їхнього батька, чоловіка Миколи. На дзвоні зображена ікона святого Миколая Чудотворця”, — розповів священник.

Дзвін пам’яті загиблого захисника встановили на дзвіниці. Освятив його єпископ Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви Володимир Фірман.

Микола Питель воював з 2014 року, захищав Донецький аеропорт. Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення – знову став до лав Збройних сил, розповіла дружина загиблого захисника Ольга.

“Всі сумуємо, вся сім’я. Оплакуємо мого чоловіка. Але лишилася донечка прекрасна, зять, онучка є. Життя продовжується і я дуже рада, що змогла купити цей дзвін на церкву, бо кожна хвилина мого життя — завдяки Богові. Все життя наше для Бога. Ми живемо, надіємось, що буде кінець війни цієї, що буде перемога скоро і що буде в нас все добре в Україні”.

Донька загиблого захисника Тетяна Мар’яш каже, вдячна всім, хто долучився до встановлення дзвону пам’яті її тата.

“Батько був дуже хорошою людиною. Я не можу сказати, що він був суворим, він був дуже добрим, все дозволяв, в мене мати була суворіша. На свята він завжди відвідував храм. Я думаю, він був би дуже радий такій пожертві нашій. І цей дзвін, як буде дзвонити — буде завжди закликати всіх людей до храму”.

Світлана Баворовська — односельчанка Миколи Пителя. Каже, до російсько-української війни він працював підприємцем.

“Дуже тішуся з такої нагоди, яка в нас сьогодні відбувається і я думаю, що ця думка не тільки моя, а всіх жителів нашого села. Тому що це такий гарний вчинок тієї родини, яка втратила свою рідну людину, але разом з тим, вони хотіли залишити згадку про нього. Тобто вони не пошкодували фінансів, які могли витратити на свої потреби, але вони хотіли залишити пам’ятку, так як в нас і не було дзвона. Тому я думаю, це дуже хороший вчинок і велика пам’ять про Миколу, який захищав нас, захищав Україну і віддав своє життя”.