Єдина на Луганщині Українська школа під загрозою закриття. Причина стандартна – відсутність коштів. На побудову стадіонів і палаців у нової влади гроші знайшлися, а на таку непотрібну, ба, навіть, шкідливу річ, як українська освіта – ні.

Нижче публікуємо звернення стурбованого батьтівського і викладацького колективу школи до місцевого “регіонального” мера, опубліковане на місцевому сайті:

Батьки учнів школи № 3 м. Лисичанська дуже схвильовані повідомленням про можливе закриття нашої школи. Ми розуміємо економічну ситуацію в державі, але звертаємося до Вас як до останьої надії. Школа існує з 1936 року. Її шлях був завжди важким і тернистим. Із 1991 року школа стала єдиною українською у місті та набула статусу національної.
Трішки з історії школи: директор школи Соловйов А.А. на своїх плечах у мішках привозив перші українські підручники зі Львова, а колектив зустрічав його з потяга. Скільки проведено занять вчителями школи по оволодінню українською мовою! А чого коштувало перебороти думку людей про важливість відродження українських звичаїв, традицій і, насамперед, вивчення української мови, бо педколектив школи звик наполегливо та згуртовано працювати, досягаючи поставленої мети.

В роки Великої Вітчизняної Війни школа не була зруйнована… Але в мирні часи вона припине своє існування…

У ЗШ № 3 вчаться діти не тільки з міста Лисичанська й з прилеглих селищ, також вчаться діти, батьки яких мають вади зору (УТОС) та діти – інваліди з діагнозами ДЦП, синдром Дауна, ЗПР. Саме вони постраждають найбільше, тому що залишаться без можливості продовжувати навчання. В нашій школі працюють спортивні секції. І тому закриття школи призведе до того, що дітям буде далеко, важко і небезпечно добиратися до інших шкіл, через існування таких перешкод як: залізнична колія , головна проїжджа частина тощо.

З повагою
Батьки учнів ЗШ І-ІІІ ст. № 3 м.Лисичанська».