Троє місцевих літераторів самі набирають тексти на комп’ютері, друкують на звичайних білих листках і складають сторінка до сторінки у книжечки.

– Зараз сподіватися на підтримку з боку державних установ чи спонсорів не варто. Можна все життя з надією прожити і не втішити нікого іскрою свого таланту, бо він роками лежатиме у шухляді. Господь допомогає тим, хто наполегливо йде до поставленої мети. Тому ми вирішили не сидіти склавши руки, а випускати твори самвидавом, – розповіла керівник літературно-творчого гуртка “Словограй”, який дванадцять років діє при школі у селі Голгочі, Оксана Максимишин.
Жінка має творчий доробок у двох книжках і за свою працю нагороджена орденом княгині Ольги 3-го ступеня. Крім неї, ідеєю самвидаву захопилися викладач Підгаєцької художньої школи Ярослав Саландяк і вчитель школи села Поплави Богдан Манюк, на рахунку якого – чотири збірки віршів. Разом вони вже надрукували три «самвидавівські» книжки під рубрикою «На добрий вечір».
– Колись збірки з цієї серії видавав Максим Рильський, – зауважила Оксана Максимишин. – Вони вміщували в собі одну-дві бувальщини, невеликі оповідання і були дуже популярними. У ті часи не було телевізорів й комп’ютерів, то люди, після праці в полі чи на заводі, читали перед сном книжки з бібліотечки «На добрий вечір».
Їм подобались короткі змістовні сюжети, бо за довгими романами можна і ніч скоротати та забути, що ранок до праці покличе.

Власне, випуск нових книжечок з цієї серії підгаєцькі літератори й задумали для того, щоб прихилити людей до призабутих звичок читати перед сном щось таке, що навіває тиху втіху, задоволення, а інколи й журбу, бо життєві історії різними бувають. Звичайно, можна читати і вдень, лиш би були бажання і час. А ще таким самвидавом підгаєцькі літератори хочуть привернути увагу тих, хто може допомогти з домашнього видання перейти на державне.
– Ми не боїмося труднощів, адже під лежачий камінь вода не тече. Працюємо, щоб залишити слід у літературі Підгаєччини хоч тою невеличкою кількістю «самвидавівських» збірок. А крім того, це така радість – тримати в руках уже готову книжку, яку перед тим, листок до листка, самі ж зібрали, – додав до сказаного Богдан Манюк.

До створення першої книжки «Кольорами серця» залучили учасників з літературно-творчого гуртка «Словограй». У цій збірці поєднали вірші-молитви дітей та дорослих наставників-вчителів. Малюнками цю книжечку прикрасили теж юні досвідчені художники.
– Сьогодні, як ніколи, треба заохочувати молодих до творчості, – зазначив Ярослав Саландяк. Якщо діти займаються улюбленими справами, то не думають про бари, ігротеки й інші “вбивці часу”, який повинен бути дорогоцінним для кожної людини.
Друга книжка має символічну назву «Тричі про кохання», адже у ній – три новели трьох авторів. Вона настільки сподобалась людям, що невдовзі світ побачила збірка «Тричі про кохання-2», у якій також – твори талановитого тріо. Свої сюжети підгайчани черпають переважно із криниці людських доль, тому ці книжки надихають до роздумів і праці над собою.
Усі збірки автори дарують друзям і знайомим на приємне читання. І хоч самвидав – справа цікава, усе ж хочеться сподіватися: знайдуться меценати, які допоможуть видавати творіння серця і душі здібних до слова людей на державному рівні.

Леся Максимишин, “Свобода”