Місцеві жителі вшанували свою святиню – дерев’яну церкву святої великомучениці Параскевії-П’ятниці, якій виповнилося 100 років. Свято пройшло 31 липня, повідомляє “20 хвилин”.

.

Про свій храм жителі Розгадова кажуть: подібних у світі – одиниці, але й ті не такі унікальні. Рік тому свою любов до святині люди проявили не на словах, а на ділі: кожен парафіянин, а їх у Розгадові 460, здав на реставрацію церкви по 600 грн. Офірували на ремонт і заробітчани – вихідці з села. За зібрані гроші п’ятеро майстрів з Гуцульщини оновили дерев’яну обшивку храму, реставрували сім надкупольних хрестів, вставили 38 нових вікон, вхідні і двоє бічних дверей, зробили обмостку навколо храму, відремонтували дзвіницю. До ювілею церкви фермерське господарство “Розгадівська нива” профінансувало видання книжки “Розгадів і околиці під покровом Богородиці”.

Щоб побудувати церкву, продавали землю

Церкву св. Параскевії збудували у 1910-1911 рр. на місці старої, яку розібрали і продали у село Йосипівку біля Зборова. Та вона згодом згоріла. Храм у Розгадові будували з дубового бруса. Заможні господарі продавали свої ґрунти, коней, аби на виручені кошти збудувати храм. На дзвіниці поруч з церквою є чотири дзвони: великий на ім’я “Григорій”, два середніх – “Семен” та “Іван”, один малий. Архітектурно Параскевська церква нагадує своїх волинських “сестер”, але о. Іван каже, що під час реставрації майстри прагнули поєднати різні типи побудови храмів, зокрема гуцульський та козацький.

Давня церква не зачинялася ніколи. У різні часи її відвідали митрополит Андрей Шептицький, єпископ Іван Бучко, архієпископ Михаїл Сабрига, патріарх УГКЦ Любомир Гузар.

Ювілярку декорували рушниками

На святкову літургію за участю 22 священиків на чолі з ієрархом Тернопільсько-Зборівської єпархії кир Василем Семенюком у неділю, 31 липня, прийшли місцеві жителі, приїхали їхні родичі і друзі з навколишніх сіл і сусідньої Львівщини. Незважаючи на похмурий день, церква-ювілярка виглядала напрочуд пишно і гарно, ніби випромінюючи радість і вдячність за виявлену до неї турботу.

Неординарний сценарій урочин, як довідалася журналіст “20 хвилин”, склав молодий парох села, о. Іван Гавдяк. За його задумом, крім відправи молитовних богослужінь, храм і дзвіницю напередодні вирішили прикрасити вишитими рушниками, а біля входу прикріпили дошку з фотографіями, що розповідають про етапи реставрації. На подвір’ї діяла виставка вишитої старовини – сорочок, запасок, весільного одягу. Людей пригощали смачною випічкою, ще й давали кожному по корзинці додому. Виявляється, напередодні молоді господині Розгадова спекли до ста пляцків!

На Різдво ставлять «бабу»

Після святкової літургії священики освятили воду і обійшли, кроплячи нею парафіян, церкву. Відбувся духовний концерт, а потім люди мали нагоду оглянути виставку вишивки. Її експонати – прабабусині реліквії, принесені родичами з дому. Окремі речі датувалися 1911 роком – справжні ровесники храму.

— Ходімо, покажу вам рушники моєї бабці, — запропонувала жителька Розгадова Надія Руда. — Їм більш, як по сто років!

На стенді, біля якого ми зупинилися, – не лише рушники, а й вишиті сорочка, корсет, запаска.

– Бабуся прожила 94 роки, і вишиті нею речі передаються у нашій родині з покоління в покоління, — пояснює Надія Руда. — А це – наволочки, ще з австрійського часу, вишиті другою бабцею, Марією Наливайко.

На сімейних реліквіях інших розгадівчан – таблички з датами: 1929, 1937, 1948 рік… Поруч із старовиною – сучасні роботи, як-от, – вишитий портрет Оксани Були, що символізує відданість символу віри.

У Розгадові, як розповіла Надія Руда, є цікава особливість у побутовій обрядовості: під час святкування Різдва тут, на відміну від інших сіл, на покутті ставлять “бабу”, а не дідуха.

– Прикрашену яскравими стрічками, сухими квітами “бабу” ставлять у кутку на перший свят-вечір і тримають до Василя, 14 січня. Після чого мають швидко прибрати, бо якщо сівачі “бабу” помітять, то замолотять, і тоді треба дуже великий могорич виставляти, — розповіла пані Надія.